Вже під час першого знайомства журналістів з Яапом де Хоопом Схеффером на першій його прес-конференції після призначення на посаду Генсека НАТО 5 січня 2004 року він вразив тим, як вільно переходив с голандської мови на англійську та досконалу французьку. Знання мов, звичайно, давало йому гарні козирі у роботі, однак, як зазначив після тієї ще першої прес-конференції земляк пана Схеффера - голандський журналіст Бен ван де Вельде, це не гарантувало стовідсоткового успіху:
"Той факт, що він вміє розмовляти французькою допомогатиме йому, але не слід перебільшувати. Кожен француз, який прагне мати справу з НАТО, володіє англійською. Але він звичайно спробує розбудовувати мости. Голандці завжди рухалися услід за американцями, як скажімо засвідчив приклад Іраку. Така вже голандська традиція. Втім, ті ж таки голандці не підписали листа про підтримку дій США в Іраку."

Ще до призначення пана Схеффера виявилися розбіжності між країнами-членами НАТО - насамперед, через різницю у ставленні до військових дій США в Іраку. Подолання тих розбіжностей стало одним з пріоритетів у роботі нового Генсека. Йшлося також і про інші завдання:

"Вести подальшу інтеграцію країн-членів, розбудовувати мости над Атлантичним океаном, концентрувати увагу на дуже важливій ролі в Афганістані. Я хотів ще раз наголосити, що світова спільнота і НАТО не можуть собі дозволити зазнати там поразки. Ірак також буде на порядку денному на певних етапах."

Втім, Яап де Хооп Схеффер вже невдовзі він був змушений висловити свій майже відчай з приводу того, що деякі країни альянсу, погоджуючись на словах, не поспішають виконувати власні обіцянки. У червні 2004 року на прес-конференції в Лондоні пан Схеффер сказав:

"Уявіть собі таке: країни НАТО ухвалюють і оголошують політичне рішення про якусь місію. Ми даємо завдання військовому командуванню НАТО розробити план місії і віділити під неї ресурси. Але потім раптом з"ясовується, що країни не готові виділяти необхідні сили і ресурси. Лунає знайомо, чи не так? Але саме так воно і відбувається у НАТО у справі Афганістану..."

Ситуація на цьому фронті, на думку багатьох експертів, і досі не зазнала кардинальних змін. Мандат, який мають військові контингенти країн НАТО в Афганістані, не є однаковим для всіх. А звідси - різна ступінь участі у військових діях. Скажімо, на адресу німецького контингенту неодноразово лунали закиди у надміріній обережності від їхніх американських та британських колег. Себто ця проблема за роки головування пана Схеффера у НАТО не зникла. З іншого боку, подальша інтеграція усередині альянсу, про що говорив на своїй першій пресс-конференції пан Схеффер, таки стала реальністю. Повністю відновила свою участь у складі НАТО Франція. Сім нових країн -Центральної та Східної Європи - стали повноправними членами альянсу. Втім, дехто очікував більших показників, розраховуючи на швидку євроатлантичну інтеграцію України та Грузії…

"Демократичне майбутнє України, за яке так рішуче виступили і президент і народ України, не повинно розглядатися як таке собі змагання між Сходом та Заходом. Майбутнє України лежить усередині самої України - це майбутнє дедалі міцнішої демократії, верховенства закону і достатка. А НАТО готово допомогти - чіткий сигнал щодо цього і надали керівники альянсу,"- так говорив пан Схеффер про перспективи України у лютому 2005 рокуна саміті альянсу у Брюселі, і його слова були сприйняті як поважний сигнал того, що Україна може з часом вступити до альянсу. Втім, перший серйозний бар"єр - набуття плану дій заради членства в альянсі - Україні не вдалося подолати, як це очікували, на саміті НАТО у Бухаресті у квітні 2008 року. Пан Схеффер наполягав, що йдеться лише про певну затримку і що до цього питання знову повернуться:

"Жодним чином двері не будуть зачинені для України та Грузії. У статуті НАТО дуже чітко сказано про те, що альянс вітає у себе європейські демократії, які виконують критерії членства, і це значною мірою стосується і України і Грузії."

У липні 2009 року, майже на завершенні своєї каденції, Яап де Хооп Схеффер визнав, що ті дві країни не готові до вступу в НАТО... Дещо за іншою траєкторією розвивалися стосунки альянсу з Росією. Від майже повного розриву - у зв"язку з війною у Грузії у серпні 2008 року - до відновлення і посилення співпраці...

Такі перші підсумки. Що ж до масштабних, детальних оцінок діяльності пана Схеффера на посаді Генсека НАТО, то на них ще напевне доведется почекати. Їх дасть історія. Що ж до його колег, то вони готові зробити це хоч зараз, як от речник альянсу Джеймс Апатурай:

"Відчуття, які панують усередині цього будинку - штаб-квартири НАТО - такі: цей чоловік йде з посади у повному розквіті сил, на злеті кар"єрі. Я говорю про це не лише від себе...Мені важко додати до того, що він справді класний."