Перспектива поновлення гонки озброєнь в Європі та трансатлантичне сум'яття сталися у жахливий момент для Об'єднаного Королівства, яке веде боротьбу, аби зберегти свій традиціний статус, як мосту між урядом США та Європою.

Американці бажали, аби фундаментальна стабільність міжнародного порядку була гарантована, але історія вказує, що світові порядки зазнають колапсу. Зараз, США повинні вгамувати Росію та Китай, щоб не було надто пізно.

Завжди важко відрізнити стратегічне позиціювання від стратегічної реальності, але останній рік вказав на стійке погіршення відносин між США та Китаєм.

У своїх коментарях поруч із Генеральним Секретарем НАТО Столтенбергом, у свої твітах та приватних розмовах із європейськими лідерами, Трамп чітко вказав, що він не вірить в НАТО.

Борис Джонсон денонсував "Чекерс план" Терези Мей, як "безумний", що може залишити Велику Британію "пов'язаною із Брюсселм" на невизначений час.

Дії Китаю та його швидка поява, як головної регіональної військової потуги, змусила США сфокусувати своє військове та стратегічне планування на Китай, як одну з двох критичних загроз.

Існує спокуса назвати більшість доповідей щодо війн у Сирії, Іраку та Афганістані "порожніми та глупими".

Військовий баланс між Іраном, його арабськими сусідами та Сполученими Штатами, був критичним військовим питанням на Близькому Сході, починаючи, як мінімум, від становлення Насера у 1950-х.

21 серпня Ціпрас визначив день виходу його країни з програми допомоги, як "день визволення".

Та реальна небезпека для НАТО полягає не в тому, що Туреччина вийде з НАТО, або повернеться до Росії, а те, що вона залишиться в ньому.