Строк дії резолюції Ради Безпеки ООН №1737, згідно з якою Іран мав припинити роботи по збагаченню урану, витік 22 лютого. Майже ні у кого не викликало сумнівів, що Тегеран цьому документу не підкориться. Так воно і вийшло. Напередодні, 21 лютого, Міжнародне агентство з атомної енергії МАГАТЕ розповсюдило доповідь, згідно з якою, іранці не тільки не виконали вимоги РБ, а й розширили свою ядерну діяльність. Як зазначається у доповіді, Іран продовжує роботи по збагаченню урану в науково-дослідному ядерному центрі у місті Натанзе, де встановлено чотири каскади по 164 центрифуги, а ще два каскади майже готові для початку експлуатації. Водночас у доповіді робиться акцент на тому, що рівень збагачення ізотопу урану-235 значно нижче потрібного для створення ядерної боєголовки, однак у інспекторів МАГАТЕ все ще залишилися без відповіді більшість питань навколо іранської ядерної програми.

Як завжди після такого виникають питання, що буде далі та що робити?

Деякі жартівники одразу коротко з посмішкою кинули: “Що робити – готувати нову резолюцію”. І, варто сказати, вони були недалекі від істини. Бо вже цього понеділка у Лондоні “шістка” країн-посередників по врегулюванню іранської ядерної програми (США, Росія, Китай, Велика Британія, Франція та Німеччина) домовилися розпочати підготовку тексту нової резолюції Ради Безпеки по Ірану. Новий документ буде базуватися на резолюції №1737, проте, ймовірно, міститиме більш серйозні санкції. У випадку невиконання резолюції РБ ООН №1737 передбачалися санкції проти військових ядерних програм, діяльність, пов’язану із збагачення урану, хімічним репроцесингом, проектами, в основі яких лежить використання важкої води та виробництво засобів доставки ядерної зброї. Обмеження не торкалися зовнішньоекономічної діяльності, однак Іран все ж таки інтенсивно переводить валютні резерви з доларів США в євро, прекрасно розуміючи, що наступними кроками якщо не міжнародної спільноти, то напевне Вашингтона стануть саме економічні санкції.

Засідання “шістки” у Лондоні не відкидало, а навіть навпаки наголошувало про ще відкриті двері для продовження переговорів. Міністр закордонних справ Ісламської Республіки, у свою чергу, також висловився за відновлення діалогу та застеріг (точно не визначив кого, але, скоріш за все, США) від “поспішних кроків”.

За вже сталою традицією, перед початком переговорів Вашингтон та Тегеран обмінюються радикально протилежними позиціями, яскравими фразами та діями. Зрозуміло, що метою таких заходів є тиск на опонента та намагання домогтися для себе якнайбільших привілеїв і поступок у можливому компромісі. Однак цього разу сторони зайшли надто далеко. Балансуючи на межі фолу, вони заставили весь світ знову говорити, що за тією недалекою межею катастрофа – війна з потенційною можливістю регіонального конфлікту. Але розуміючи всю катастрофічність наслідків, ані США, ані Іран навіть не думають приховувати готовність до війни.

Явно невипадково, а саме навмисно напередодні завершення строку дії резолюції РБ №1737 сухопутні війська Корпусу стражів Ісламської революції (КСІР) провели наймасштабніші за останній час військові навчання під кодовою назвою “Міць”. У них взяли участь 20 бронетанкових, механізованих та мотострілкових бригад. Маневри розгорнулися практично на всій території Ісламської Республіки.

Під час навчань іранці запустили близько 750 ракет різного класу. За словами представників іранського військового командування, була успішно випробувана нова ракета із лазерним наведенням.

Основна мета третіх з початку поточного року навчань полягала, крім, звичайно, обов’язкового підвищення боєготовності військ, у перевірці їх можливості протидіяти переважаючим силам противника, тобто можливість вести асиметричні бойові дії. Увагу привертає й підготовка до відбиття атак літаків та гелікоптерів, протистояння захопленню ключових районів та переправ. Не потрібно мати велику уяву, щоб здогадатися, кого собі намалювали іранці у якості переважаючого за бойовою міццю супротивника.

Звичайних військових навчань Тегерану здалося замало і він вирішив продемонструвати „зоряні війни”. За словами керівника Центру аерокосмічних досліджень Ірану Мохсена Бахрані, його країна „успішно здійснила запуск першої космічної ракети”. Будь-які інші подробиці або коментарі іранська сторона зазвичай не надає, ймовірно, намагаючись залякати супротивників таємничістю. Згодом виявилося, що мова йде про звичайну метеорологічну ракету. А потім факт пуску ракети взагалі поставили під сумнів. Що ж, може бути і таке. Чому б Тегерану, маючи чітку зовнішньополітичну мотивацію, не використати блеф?

Проте набагато складніше і водночас важливіше зрозуміти інше, чи блефують Сполучені Штати Америки, надіславши до Перської затоки дві потужні авіаносні групи? Так, ймовірно, поки що це – блеф. Або іншими словами, використання військової машини для політичного тиску. Під час цього процесу адміністрація Білого дому говорить про намір використати „усі можливі шляхи”, щоб заставити іранців припинити роботи у ядерній сфері. Віце-президент США Дік Чейні прямо говорить, що „не виключаємо військові дії проти Ірану”. Це супроводжуючий пояснювальний елемент, щоб, як говориться, до всіх дійшло.

Однак ситуація з Америкою кардинально відрізняється від ситуації з Ісламською Республікою. Іранці не можуть за кілька годин перетворити метеорологічну ракету (навіть якщо так і була) на стратегічну міжконтинентальну, яка б безпосередньо несла загрозу Вашингтону. А от Білий дім у разі неплідності військового тиску може за кілька годин відкинути Іран, не тільки його ядерну програму, у розвитку років щонайменше на десять.

Страшно, але до того й котиться. Американські військові потуги у Перській затоці не справляють відповідного враження на іранського президента Махмуда Ахмадінежада, який заявив, що його країна не введе мораторій на збагачення урану та продовжить ці роботи „за будь-яких умов”. Відомий своїми крилатими висловами іранський лідер у цей відповідальний момент також не став обмежуватися стандартними фразами. „Іран отримав технологію для виробництва ядерного палива... Іран сьогодні – це потяг без гальм і можливості дати задній хід”, - наголосив він, підкресливши готовність надати міжнародній спільноті гарантії про „виключно мирні цілі” ядерної програми.

Діаметрально протилежні позиції. Американці не можуть вічно брязкати зброєю, бо від цього залежить міжнародний авторитет США. Вони також не можуть спокійно спостерігати, як поширюється вплив Тегерану у найбагатшому вуглеводнями регіоні світу, і як сміючись прямо в очі розвивається іранська ядерна програма. Водночас Ісламська Республіка не збирається на радість Сполучених Штатів згортати власний атом. Її також вже важко відучитися від амбіційного сприйняття себе впливовою регіональною державою. Що тоді далі? А от яка п’єса розіграється далі у разі продовження зазначених тенденцій дуже докладно змалювала за три дні до завершення строку дії резолюції РБ ООН №1737 британська корпорація BBC.

За її інформацією, американська військова кампанія проти Ірану розпочнеться з ударів по ядерним об’єктам в містах Натанзе, Арак та Бушер. Потім під ударом опиняться військово-повітряні, військово-морські та ракетні бази, а також командні центри. Небачені для радарів бомбардувальники B-2 використають спеціальні бомби, які можуть руйнувати підземні споруди, такі як ядерний центр у Натанзе на глибині 25 метрів під землею. Відлік до початку операції почнеться у двох випадках: підтвердження створення Іраном ядерної зброї або теракти проти американців в Іраку, відповідальність за які впаде на іранців.

BBC стверджує, що це останній оновлений план Сполучених Штатів для нападу на Ісламську Республіку. Протягом багатьох років Пентагон розробив щонайменше три оперативних плани Oplan 1019, 1002 та 1004. Від попередніх новий оперативний план, як ми вже помітили, відрізняється наприклад відправкою до Перської затоки двох авіаносців Eisenhower та Stennis.

Таким чином, небезпечна конфронтація з можливістю військового сценарію знову вийшла на передній план у відносинах між Вашингтоном та Тегераном. Компроміс у вирішенні конфлікту завжди передбачає певне невдоволення сторін, бо для його досягнення потрібно йти на поступки. Наразі ні американці, ні іранці поступок роботи не бажають. Ймовірно, що США у найближчий час намагатимуться провести через Раду Безпеки ООН по можливості найжорсткіші санкції проти Ірану. Але і введення санкцій не дає гарантій припинення ядерних розробок, бо чорний ринок необхідних радіоактивних матеріалів ніхто не відміняв і чемодани нафтової готівки у іранців ніхто не забере.

Існує також ймовірність провокаційних дій. Наприклад, знайти іранський слід в іракському хаосі, де майже кожен день трапляються теракти, зокрема, проти американців, неважко. І тоді, якщо він насправді існує, розігрується сценарій, змальований британською BBC. Та й в іранців нерви не залізні і можуть у якусь мить не витримати американського сусідства.

Стоп. Далі так не можна. Потрібно брати тайм-аут, щоб відпочити та відремонтувати гальма потягу, адже без цього він навряд чи довезе до місця призначення і зірветься у прірву нікому непотрібного конфлікту. Це образне втілення пропозиції голови МАГАТЕ Мухаммеда Аль-Барадеї, який також намагається закликати сторони до компромісу у вигляді „тайм-ауту”: Іран припиняє збагачення урану, а міжнародна спільнота припиняє виступати проти Тегерана у Раді Безпеки ООН.

Ніби-то і є тимчасовий варіант мирного співіснування, який потім при бажанні можна довести до постійного, але все рівно, як тільки згадаєш непримиренність сторін, в голові оселяється песимізм з ракетами на обрії. Видно, що песимістичні настрої докучають не тільки автору, а й ринку. На Нью-Йоркській товарній біржі ціна нафти за тиждень зросла до найвищого показника з початку року, до 61,14 доларів США за барель.