Франція, вдруге за півтора роки, офіційно увійшла в стан рецесії. Суспільна атмосфера в країні стрімко стає депресивною на тлі безробіття, що вже перевершило 10-відсоткову позначку. Різко активізуються крайні ліві та праві політичні сили, збираючи, як в столиці, так і в провінціях, чисельні протестні демонстрації.   

Джерела зростаючого невдоволення для французів – президент Франсуа Олланд та Європейський Союз.

Такого не спостерігалося з 1950-х, коли рівень недовіри до глави держави сягав таких позначок. За рік президентства соціаліста Олланда рівень його підтримки обвалився із приблизно 60 до майже надзвичайних 28 відсотків. Всі його соціалістичні обіцянки та фантомні прожекти зазнали фіаско, як і повинно було статися. Величезні скандали один за одним підважували його президентство та його уряд. Всередині Єлісейського палацу, за свідченнями очевидців, переважає атмосфера розгубленості та надпотужного впливу найбільш близького оточення Олланда, в тому числі, особистого. Рівень внутрішньої недовіри зріс до дуже загрозливих позначок, що майже дезорганізує урядову діяльність.

Згідно останніх опитувань Eurobarometer, рівень підтримки французів ЄС та євро впав надзвичайно, як і в інших, окрім Німеччини, країнах-членах, в першу чергу, західних. Пересічні люди просто не розуміють куди рухається Європейський Союз і що буде з Валютним союзом. Але вони чудово бачать, що відбувається в сусідніх державах – Іспанії, Італії, Португалії, Греції. І вони дуже недовірливо вже дивляться на Німеччину, коли з найвищих французьких партійних кабінетів походять документи, які прямо вказують на східного сусіда, як одного з основних джерел нинішніх бід та проблем Франції.

Франсуа Олланд, як закоренілий партійний функціонер, чудово розуміє нинішній стан Франції. Але, як неймовірно слабкий президент, без жодних лідерських якостей, повністю знаходячись в догматичних тенетах облаштування «Європейського проекту», він просто не міг запропонувати нічого іншого, окрім планів утворення «федеративної Європи».

16 травня в Єлісейському палаці, зібравши 400 журналістів, Олланд відкрито закликав до трансформації зони євро ЄС у федеративне утворення. Політичними складовими такого утворення  повинні стати обраний президент, який буде виконувати свої обов’язки на постійній основі, повноцінний уряд, право вторгатися в рішення національних урядів та парламентів. Економічними складовими заплановане стати – єдиний бюджет євро зони, гармонізація податкового та соціального законодавства, єдине казначейство, єдиний банківський союз, випуск європейських облігацій та започаткування трансферного союзу. Далі продовжувати сенсу немає. Все це виголошувалося неодноразово. Вперше це було виголошено керівником держави, яка була засновницею ЄС і це є принципово відмінним.

З самого початку розгортання вбивчої політичної кризи євро питання Франції було одним із  фундаментальних. Зараз воно стає реальністю. Фактично не існує сумнівів, що Франсуа Олланд та його прихильники по всій Європі почнуть безапеляційно виконувати свої плани гранд-переоблаштування Європейського Союзу, мало хвилюючись щодо долі або намірів, хто не визначився, вагається тощо. Головними у цій гігантській битві, що знову розгортається на європейському континенті, окрім Франції, звичайно є Німеччина та Велика Британія. Щодо Британії Олланд не має ілюзій, коли прямо заявив, що «серед засновників ЄС не було Великої Британії». З Німеччиною все буде набагато складніше. Але, чомусь здається, що Франція досягне майже максимального. А що буде з рештою Європи – це інше питання. Цікаво, хто буде відповідати на нього? А знаходити пошук вже треба починати зараз, негайно.