Петр Нечас не бажає чекати на свого лімузина з конвоєм. "Мені не потрібно зараз їхати автом до Кабінету міністрів, – говорить він, – краще я піду пішки". Після цього він демонструє свою лукаву усмішку, усмішку нового прем’єр-міністра Чехії. Він саме виходив з Празького Граду, де президент Чехії Вацлав Клаус [Vaclav Klaus] на пишній церемонії призначив його главою кабінету.
 
Його зовнішній вигляд цілком пасує для іміджу нового керівника чеського уряду. Скромність і стриманість промовляє з кожним його рухом, зі своїм коротким волоссям іноді він здається зовсім ще хлопчаком. Але насправді йому вже 45 років, його політичне сходження є найпривабливішим відображенням політичної кар’єри, яке лише бачила країні за останнє десятиліття. Ще кілька місяців тому Нечас вважався вічно невикористаним обдаруванням консервативної Громадянсько-демократичної партії Чехії. Він вважав за краще працювати за лаштунками, віддаючи своїм колегам привілей грітися у променях слави.
 
Те, що він на тепер посяде крісло глави уряду стало наслідком цілої низки збігів. Насправді, саме колишній прем’єр-міністр Мірек Тополанек [Mirek Topolanek] мав би повести ГДП на цьогорічні вибори. Але в квітні він спіткнувся на інтерв’ю журналові для гомосексуалістів. В ході неофіційної пост-розмови, яка теж стала надбанням громадськості, він нешанобливо відгукнувся про церкву, євреїв, гомосексуалістів і про двох своїх партійних колег. Нечаса негайно закликали вийти із запасу на заміну. Адже рейтинг його партії внаслідок цього скандалу впав на 15 процентних пунктів. Проте соціал-демократам – переможцям виборів – так і не вдалося знайти партнера по коаліції. Таким чином Нечас отримав мандат на ведення переговорів про формування уряду. Той факт, що його партія зазнала найгірших результатів за всю свою історію, падає тінню лише на його попередників, а не на зненацька вознесеного Нечаса.
 
"Я добре пам’ятаю, коли я побачив його в перший раз, – розповідав президент Вацлав Клаус в короткому виступі під час процедури призначення Петра Нечаса, – Це було в травні 1992 року, і ще тоді він мені видався молодим і перспективним політиком". У той час Клаус стояв за крок до свого обранням на посаду прем’єр-міністра Чехословаччини, а Нечас, котрому виповнилося лише 27 років, вперше потрапив до парламенту. З тих пір він виконував численні функції в празькій політиці, але завжди стояв на задньому плані. На початку своєї кар’єри він був членом комітету із закордонних справ, потім – праці та соціальної політики і навіть заступником прем’єр-міністра. Він завжди вірою й правдою служив своєму відповідному начальнику й ніколи не висувався на перший план.
 
Саме цьому спокою й терпцеві Нечас зобов’язаний своїм кар’єрним зростанням. А ще – своїй провінційності: він родом з Моравії, східної частини країни, де все ще живе його сім’я. Рожнов під Радгоштем – так називається його рідне місто, воно налічує 17 000 мешканців і славиться найбільшим музеєм під відкритим небом, який лише існує в країні. Там можна побачити волоські дерев’яні будиночки, котрі розташувалися на пологих пагорбах в цьому районі. Про його дружину й чотирьох дітей публікою не курсують навіть загальні чутки. Нечас бажає триматися подалі від шуму і суєти столиці.
 
У своїй партії він майже не має ворогів, саме тому, що він завжди залишався таким непримітним – це був його кар’єрний акселератор. Вчений-природознавець – він захистив докторську дисертацію з плазмової фізики. Можна припустити, що він так само беземоційно візьметься й за виконання свого нового завдання. "Країна потребує функціонального уряду, який працював би над фундаментальними проблемами. Зокрема, бюджетною політикою", – зазначає Нечас. Він пообіцяв чехам проводити курс жорсткої економії, здійснити докорінну реформу системи охорони здоров’я, пенсійної та соціальної політики, час яких вже давно надійшов. Оцінюючи його тверезий стиль керівництва, чеські коментатори сходяться у переконанні, що він є саме тою людино, котра піде на такі непопулярні соціальні урізання.
 
Зовнішньополітично новий керівник уряду відносить себе до табору трансатлантистів. З часу своєї роботи в парламентському комітеті з зовнішньої політики Нечас вважається експертом з питань НАТО і проблем безпекової політики. Як і більшість його партійних колег, він налаштований виразно проамериканськи. Усередині ГДП його зараховують до так званих "євроентузіастів" – того крила, яке, на відміну від засновника партії – євроскептика Вацлава Клауса – тісно співпрацює з Європейською Унією. Це ж засвідчує і його кадрова політика: колишнього міністра з європейських справ Александера Вондру [Alexander Vondra], він кілька тижнів тому “протягнув” на посаду заступника голови партії. А Вондра – саме та людина, котра добре себе почуває в коридорах ЄУ. Окрім того, колишній міністр закордонних справ Карел Шварценберг [Karel Schwarzenberg], котрий як глава аристократичної родини володіє нерухомістю в Чехії, Австрії, Німеччині та Швейцарії, має як чеське, так і швейцарське громадянство та вільно розмовляє німецькою мовою, мав би за прем’єрства Нечаса повернутися на свою стару посаду.
 
Та найскладніше завдання Нечаса полягає в тому, щоб забезпечити стабільність в країні. У Європі Чеську Республіку вважають “проблемною дитиною” з того часу, як кабінет міністрів Мірека Тополанека рік тому наразився на вотум недовіри в парламенті й був змушений передати справи перехідному уряду саме під час президентства Праги в ЄУ. Зараз країна має прем’єр-міністра, котрого, згідно з Конституцією, призначив президент. Але перш, ніж його призначення буде підтверджено в Палаті представників, він повинен викувати урядову коаліцію.
 
Дві парламентські фракції вже висловили бажання долучитися до уряду. Проте, ще триває бурхлива суперечка щодо умов входження в коаліцію. Особливою проблемою стало те, що обидві партії вперше потрапили до парламенту. Першою з них є заснована й керована Шварценбергом партія Top 09 [Top розшифровується як tradice, odpovědnost, prosperita – традиції відповідальність, добробут, 09 нагадує про рік створення. На останніх виборах партія набрала 17 відсотків голосів – Z.]. Вона хоч і має в своїх лавах політично досвідчених керівників вищої ланки, але не може похвалитися стабільною базою. Друга політична сила називається “Справи громадські” [Věci veřejné], котра з одинадцятьма відсотками голосів виборців стане молодшим партнером у коаліції трьох. Вона має у своїх лавах виключно політичних новачків.
 
Вже хоча б ці суперечки з приводу формування коаліції показують, що на Нечаса очікує важке завданням. Тиск буде доволі сильним, про що недвозначно висловився Вацлав Клаус під час церемонії призначення: "Я за останні 7 років і 3 місяці перебування на посаді вже вшосте призначаю голову уряду". Потім він повернувся до Нечаса і застережливо промовив: "Я переконаний, що мені не доведеться призначати жодного наступного прем’єр-міністра, а Ви залишитеся на своїй посаді до кінця мого президентства". Клаус має перед собою неповні три роки. Для для Нечаса це був би доволі довгий термін.