|
«Конституційний Договір, який був замислений як ліки від подолання відсторонення людей від Союзу, перетворився сам у проблему та призвів до найбільш секретних за багато часів переговорів щодо договору»
Себаст’ян Курпас,
Центр вивчення європейських політики, Брюссель
Закритість завершальної фази переговорів щодо винесення нового Договору реформ ЄС для підписання у португальській столиці виявилася безпрецендентною в історії Європейського Союзу. Але ця, майже повна утаємниченість, фактично, була виправданою ще батьками-засновниками гранд-європейського проекту, коли його примарні контури лише вимальовувалися в їхніх уявах. Непересічним для втілення їхньої мрії стало те відверте небажання сучасних керманичів Європи виносити свій новий витвір, який на 90 % походить від давно вже померлої так званої конституції ЄС, на розсуд власних співвітчизників.
Після неформального самміту в середині жовтня в Лісабоні проект нового Договору ЄС отримав підтримку всіх без виключення лідерів країн-членів. До урочисто-формального підписання в старовинному лісабонському готічному палаці залишалося приблизно два місяці і всі зусилля бюрократичного апарату ЄС були спрямовані на наступне.
По-перше, фактично заборонити обговорення змісту нового договору у будь-якому вимірі. Відверте побоювання було викликане потенційним ефектом «скриньки Пандорри», який спрацював під час майже вирішальної фази дискусій та ухвалення тексту Конституційного Договору в 2003-ому.
На момент ухвалення тексту в жовтні в Лісабоні, широкому загалу вже стало відомо, що німецьке головування, із згодою структур ЄС та урядів країн-членів, вело абсолютно таємні переговори щодо змісту та алгоритму щодо подальшої долі Договору реформ.
По-друге, докласти всіх політичних зусиль заради уникнення проведення національних референдумів щодо нового договору.
Ці зусилля, які походили майже повністю із інституцій ЄС, в першу чергу, Єврокомісії, знаходили свої позитивні відгуки в тих столицях, які відверто балансували на межі оголошення/ відмини національних опитувань. Й така стратегія досягла успіху майже стовідсотково.
Перший позитивний та приємний для прихильників надцентралізації в Європі дзвоник пролунав із Гааги, столиці країни, де «європейська конституція» отримала найдошкульної поразки. Відповідна Конституційна Рада Нідерландів прийшла до висновку, що пропонований договір ЄС не входить у суперечність із головним законом країни і не вимагає обов’язкового референдуму. За нинішньої політичної ситуації у голандському парламенті ратифікаційний процес не може викликати ускладнень.
Другий, надзвичайно приємний сигнал, надійшов за два дні до церомонії у Португалії з Копенгагену. Данія недаремно була в «зоні ризику», пам’ятаючи про провал підтримки Маастріхтського Договору у 1992 році.
Вигравши із мінімальною перевагою листопадові вибори новий-старий прем’єр Данського Королівства вирішив не ризикувати і звернувся до вироблення констиційних заключень щодо Договору реформ до Міністерства юстиції країни. Вердикт міністерства був однозначний: фінальний текст Договору Реформ не передбачає передачі національного суверенітету й тому не є обов’яковим проведення національного референдуму. Ще із більшим полегшенням був сприйнятий даний вердикт, який відкидає необхідність голосування «за» більшістю у 5/6 складу Фолькстагу, а лише простою більшістю.
Більше того, прем’єр Расмуссен виступив із заявою, що Данія повинна припинити практику вибіркової участі в політиках ЄС, як це відбувається до цього часу.
Третій позитив прийшов із Варшави після перемоги коаліції на чолі із Дональдом Туском. Хоча до сих пір не визначено, чи буде опозиція вимагати проведення референдуму, де шанси на відхилення Договору видаються занадто малими, чи буде концентруватися на виключно парламентських процедурах.
Четвертий, хоча й не дуже певний сигнал, лунає з Лондону. Прем’єр Браун поки що залишається непохитним щодо все більш потужних закликів про необхідність проведення загальнобританського референдуму, не дивлячись на те, що лейбористи клятвенно запевняли громадськість, що будь-який новий трансфер влади у бік Брюсселю буде вимагати дозволу з боку британців. Ратифікаційний закон, як очікується, буде спрямований до Вестмінстеру 18 грудня.
По-третє, негласний початок діяльності, яка буде спрямована все ж таки на реалізацію конституційної ідеї, шляхом утворення так званої «мудрої групи», що буде «розмірковувати» над викликами, які можуть постати перед ЄС у часовій перспективі 2020-2030 років, зокрема, про це йдеться у Заключних положеннях Самміту: посилення та модернізація європейської моделі економічного успіху та соціальної відповідальності, посилення конкуренції Союзу, сталий розвиток як фундаментальна мета ЄС, глобальна стабільність, міграція, енергетика та захист довкілля, а також боротьба проти глобальної небезпеки, міжнародної злочинності та тероризму.
«Дитя Саркозі» - незалежна Група Рефлексії буде аналізувати перераховані виклики, починаючи від вересня 2008 року, аби не заважати ратифікаційним баталіям, та репрезентувати свою доповідь у червні 2010 року. При цьому, жодних гарантій не існує, що Група Рефлексії не вийде за доволі чіткі та окреслені рамки своєї діяльності, спрямувавши активність на дебати щодо «майбутніх кордонів ЄС» та звичайно нового інституційного облаштування блоку. За деякими неперевіреними даними, вже розпочала свою закриту діяльність невелика група експертів з метою розробки нового інституційної архітектури ЄС.
За сукупністю оцінок та аналізів, можна стверджувати, що найбільш серйозні виклики на шляху до ратифікації Лісабонського Договору полягають у наступному.
Франція, сама не очікуючи цього, загнала себе у свого роду «конституційну пастку». Напередодні ратифікації Конституційного Договору Національні збори країни внесли правки до французької конституції, які входили у суперечність із положеннями Конституційного Договору. Наразі ситуація виглядає майже анекдотичною та вимагає повернення тексту до первісного стану, а сам ратифікаційний процес буде проходити виключно в стінах парламенту.
Надзвичайно складна ситуація у Великій Британії. На тлі початку підписної кампанії за проведення референдуму до стін парламенту 18 грудня очікувалося внесення ратифікаційного закону з практично непередбачуваними наслідками.
Але центральну, прискіпливу увагу знову приверне маленька Ірландія, яка єдиною чітко дотримується національного законодавства та буде проводити загальнонаціональний референдум. Ця країна, як і в 1992 році, викличе бурю емоцій як в стані противників, так і прихильників нового договору, та стане своєрідним полігоном боротьби ідей та думок щодо майбутнього Європи.
Депутат Європейського Парламенту Йенс-Петер Бонде відверто охарактеризував Лісабонський Договір не інакше як «державний переворот».
А для тих країн, хто межує із «новим європейським проектом» та тішиться ілюзіями щодо можливості стати його членом, Лісабонський Договір містить дві статті.
Стаття 7а Договору про Європейський Союзу є повністю ідентичною статті І-57 Конституційного Договору, закликаючи до «спеціальних відносин з сусідніми країнами» та підкреслюючи можливість для Союзу укладати спеціальні угоди з цими країнами.
А стаття 49 (ідентична статті Конституційного Договору) доповнена посиланням із вимогою, що «країни-апліканти повинні поважати та розвивати цінності Союзу».
P.S. Коли готувалася ця стаття, надійшло повідомлення, що Угорщина, першою з країн-членів ЄС, 17 грудня ратифікувала «Лісабонський Договір, який доповнює Договір про Європейський Союз та Договір, що утворює Європейську Спільноту». Такою є офіційна назва нового договору, за яким, можливо, прийдеться жити ЄС.
Таблиця 1. Ратифікація Договору Реформ (Лісабонського Договору) ЄС
Країна |
Орієнтовний час ратифікації |
Референдум? |
Необхідний для ратифікації поріг в парламенті |
Коментарі |
Австрія |
Очікується в червні 2008 року |
Ні |
2/3 в обох палатах (121 голос з 183 в нижній палаті та 42 з 62 у верхній) |
Канцлер виступає проти референдуму. Уряд планує проходження закону в грудні для пришвидшення ратифікації. Очікувана для ратифікації більшість буде легко досяжна з опозицією від двох крайніх правих партій. |
Бельгія |
Початок очікується у березні-квітні 2008 року |
Ні |
Проста більшість у семи регіональних та федеральних палатах |
Необхідна більшість очікується у всіх палатах, але бельгійська урядова криза створює відповідну невпевненість. |
Болгарія |
Ще не оголошено |
Ні |
Проста більшість |
Необхідна кількість голосів буде легко досяжна |
Кіпр |
Ратифікація розпочнеться після президентських виборів у лютому 2008 року |
Ні |
Абсолютна більшість у парламенті. Президент та Рада Міністрів можуть накласти вето на рішення парламенту. |
Необхідна більшість голосів буде легко досяжна. |
Чеська Республіка |
Не оголошено |
Ні |
Необхідна проста більшість голосів, якщо не відбувається передача владних повноважень, або 3/5 голосів в обох палатах (121 голос з 200 в нижній палаті та 49 голосів з 81 в Сенаті) |
Очікується необхідна більшість, не дивлячись на те, яка процедура голосування буде застосовуватися |
Данія |
Очікується на початку весни 2008 року |
Ні |
Проста більшість депутатів із рівнем присутності не менше 50 % |
Уряд оголосив, що ратифікація Договору не потребує 5/6 більшості голосів у Парламенті, так як не передбачається трансфер влади до ЄС. Проста більшість голосів легко досяжна. |
Естонія |
Планується розпочати дебати на початку 2008 року та завершити в травні |
Ні |
Проста більшість |
Проста більшість голосів легко досяжна і всі партії оголосили про свою підтримку Договору. |
Фінляндія |
Планується розпочати дебати навесні 2008 року та завершити у трьохмісячний термін |
Ні |
2/3 більшості в парламенті (134 голосів з 200) |
Очікується необхідна кількість голосів, хоча більшість партій ще не оголосили про свої позиції. |
Франція |
Планується розпочати процес 14 грудня 2008 року та завершити 4 лютого 2008 року |
Ні |
Якщо потрібні конституційні зміни, тоді необхідна проста більшість голосів у кожній палаті, а потім в Конгресі – 3/5 більшості (545 голосів з 908; голоси тих, хто утримався, не враховуються) |
Проста більшість голосів легко досяжна у всіх палатах. Очікується опозиція від кількох членів UMP, лівого крила соціалістів та Комуністичної партії. |
Німеччина |
Планується, що уряд подасть Договір на розгляд у грудні 2008 року |
Ні |
Проста більшість голосів в обох палатах |
Проста більшість голосів легко досяжна у обох палатах. |
Греція |
Ще не анонсовано |
Ні |
Проста більшість |
Проста більшість голосів легко досяжна у парламенті. |
Угорщина |
Ратифікувала першою ЛісабонськийДоговір 17 грудня 2008 року |
Ні |
2/3 більшості від обраних депутатів (255 від 386) |
Перша країна-член ЄС, що ратифікувала новий Договір |
Ірландія |
Ймовірно у травні 2008 року з метою бути однією з останніх |
Так |
Проста більшість в парламенті та більше 50 % на референдумі |
Ірландія єдина країна, яка зобов’язана проводити референдум. Останні опитування свідчать, що 25 % - за, 13 – проти, 62 – не знають. |
Італія |
Не анонсовано |
Ні |
Проста більшість в обох палатах |
Проста більшість голосів легко досяжна у парламенті, так як існує широкий консенсус щодо інтеграції ЄС. |
Латвія |
Очікується в січні 2008 року |
Ні |
Проста більшість у двох читаннях |
Проста більшість голосів легко досяжна у парламенті. Жодна з партій не заявляла про опозицію до Договору. |
Литва |
Очікується напередодні парламентських виборів у жовтні 2008 року |
Ні |
Проста більшість в парламенті |
Проста більшість голосів легко досяжна у парламенті. |
Люксембург |
Старт очікується у січні 2008 року, а завершення у червні |
Ні |
Проста більшість в парламенті |
Проста більшість голосів легко досяжна у парламенті. |
Мальта |
Не анонсовано |
Ні |
Проста більшість в парламенті |
|
 USERS COMMENTS
|
