Симпатії виборців Чехії належать євроскептикам та комуністам. Питання схвалення Прагою Конституції для Європи стоїть під великим сумнівом.

Вибори до частини верхньої Палати Чеської Республіки - Сенату  та до органів територіальних громад відбулися 19 та 20 листопада. Очевидно саме їхній часовий збіг з другим туром президентських виборів в Україні не привернув до них належної уваги українських коментаторів. А на увагу ці вибори, безумовно, заслуговують  хоча б в контексті погляду на зміни політичних симпатій виборців за неповний рік з моменту вступу країни до Європейської Унії. 

Політична система Чеської Республіки

За формою правління Чехія належить до парламентської республіки. Президент тут обирається парламентом і має повноваження, радше наближені до британської королеви, ніж до президентських в українському розумінні цього слова.

-Парламент складається з двох палат: нижньої - Сейму ("Посланецка снємовна") та верхньої - Сенату. Переможець парламентських виборів до нижньої палати формує самостійно або у коаліції Уряд, що є підзвітний радше керівництву партії, ніж парламенту як такому.  Ознакою відповідальності тут вважається наявність у міністрів (і навіть у Прем'єр-міністра) депутатського мандата, оскільки він втілює програму, з котрою йшов на вибори. Дискусії на тему узгодження такої моделі управління із принципом розподілу влад автор у чеських медіях не зустрічав. 

Велика роль у чеській політичній системі приділена органам місцевого і територіального самоврядування.

Відмітною рисою є абсолютне неприйняття системи голосування депутатським мандатом неприсутньої у залі особи. У політичних баталіях доходить часто до компромісів "неголосування": у разі хвороби або відрядження одного з депутатів, його політичним опонентом, котрий утримується від голосування, аби не порушувався паритет сил. На рівні таких джентльменських угод сформовані навіть постійні пари між політичними противниками.

Система політичних партій

Чеська Республіка, так само як і Україна, має зареєстровано десятки політичних партій і постійних коаліцій. Окрім 5-7, решта не є помітними в період між виборами і належать радше до політичного маргінесу.

Політична влада - за незначними винятками належить чотирьом з них: лівоцентристській соціал-демократичній партії (CSSD), правоцентристській народно-демократичній (ODS), комуністичній (KSCM) та консервативному альянсу християнських демократів, народників та унії свободи (KDU-CSL, Unia svobody(DEU).

До найбільших конкурентів, лідери яких і є прем'єр-міністрами Чехії належить CSSD та ODS. Парадоксальність ситуації в тому, що у виборах до Сейму у 2001 році CSSD вийшла переможцем, однак голосів у парламенті не вистачило на самостійне формування уряду, котрий довелося створювати з ідеологічними (але не політичними) конкурентами з консервативного квартету (KDU-CSL, Unia svobody(DEU).

Коаліційний ліво-правий уряд з'єднувало одне - єврооптимізм. І дійсно, за час його правління Чехія виконала усі необхідні вимоги для вступу до ЄУ. Повноправне членство в ЄУ було легітимізоване всенародним референдумом у 2004 році.

Не менш абсурдним виглядав і опозиційний альянс антикомуністичних право-центристів від ODS з комуністами (KSCM). Хоча, на відміну від правлячої коаліції, цей альянс не був юридично закріплений у формі договору і існував на рівні спільної критики ? з правого і лівого боків ? євроінтеграційних дій чинного Уряду.

Ставлення до Європейської Унії

Чеська Республіка прожила період євроейфорії, коли усі демократичні перетворення асоціювались зі вступом до ЄУ. Так само віджили на ідеологічній сцені маргінальні анти-європейські гасла. Навіть комуністична риторика не була спрямована однозначно проти вступу до ЄУ.

Дискутувалася радше форма та ступінь співпраці в межах комунітарних інституцій. З моменту вступу Чехії до ЄУ, політичні настрої в країні дещо змінилися. Розпочалася фаза т.зв. "євроохолодження", коли історичність моменту приєднання переходить у площину буденної праці.

На цьому тлі у Чехії, як рівно ж і у більшості новоприєднаних держав посилювався поміркований євроскепсис. Його політичним виразником виявилася саме ODS ? як партія, з котрою виборець уособлював стабільність у відстоюванні чеських інтересів у європейській площині.

Після парламентських виборів 2001 року, ще й досі правляча CSSD зазнає аж три виборчі поразки. І якщо перша  вибір на посаду Президента довголітнього голови ODS Вацлава Клауса приписувалася виключно неузгодженості дій всередині коаліції, то минулорічні вибори до Європарламенту подали перший сигнал: чеське суспільство не готове до швидкої інтеграції, і тяжіє радше до моделі поступально-планомірної співпраці з ЄУ.

У цьому сенсі промовистою є заява лідера ODS Мірка Тополанека, що його партія виступає проти схвалення Конституції для Європи - нового документу, покликаного реформувати нинішню систему Європейської Унії, у зв'язку з її розширенням.

Водночас, варто відзначити, що місце Чехії у Європейській Унії не ставиться під сумнів ніким. Йдеться лише про його змістове наповнення. Суспільної дискусії "бути чи не бути в ЄУ" у Чехії не існувало взагалі, адже відповідь на це питання була очевидною для усіх політичних сил.

Вибори до Сенату та органів територіального управління

Третім, вочевидь нищівним ударом по правлячій CSSD  стали листопадові вибори до органів регіонального самоврядування та третини членів Сенату. Ці вибори політичні оглядачі встигли назвати "чорним днем соціал-демократії", адже CSSD не отримала жодного місця до Сенату, а гетьманами усіх. за винятком одного краю, стали члени політичного конкурента - ODS.

Помітно загострилася політична криза всередині CSSD, котра лише нещодавно змінила свого лідера. Новий голова партії і Уряду Чехії належить до когорти молодих політиків, однак вже кілька років працював віце-прем'єр-міністром. Перемігши на весняних партійних виборах Владіміра Шпідлу, і відправивши останнього на "заслання" комісаром Європейського Комісії від Чеської Республіки, новий голова CSSD Станіслав Гросс розпочав широку інформаційну кампанію, котра, як показали останні вибори закінчилася повним фіаско.

Вже тепер стоїть питання про зміну керівництва, оскільки позиції CSSD в країні ще ніколи не були такими слабкими. Зрештою, у виборах до місцевих рад CSSD поступилася навіть комуністам.

Натомість повною протилежністю виглядає ситуація в опозиційній ODS: перемога у виборах Президента та до Європейського Парламенту закріпляла за ними роль лідера суспільно-політичних процесів сучасної Чехії. Однак такої однозначної перемоги на останніх виборах, здається не сподівалися й самі партійні функціонери: 36% голосів, майже гарантія, що у наступному році на парламентських виборах відбудеться зміна влади. Оскільки найменш популярні кроки, котрі необхідні однак для вступу ЄУ Чехія зробила за правління CSSD, саме з нею виборці асоціюють негативні сторони реформ. Натомість ODS, забезпечивши конструктивну критику діям Уряду змогла перечекати момент драстичних змін, і тепер користає із значних виборчих симпатій.

Голова ODS Мірек Тополанек не приховує своєї підготовки до зайняття в 2005 році прем'єрського посту. Водночас, однак, варто відзначити, що активність виборців на останніх виборах була разюче низькою - менше 20%, що вже дало привід заявити голові CSSD, що його виборці "просто" не прийшли голосувати.

Бачення місця України в ЄУ чеським політикумом

Дискусії щодо можливого членства України в Європейській Унії не набули в Чеській Республіці бажаної нам гостроти. Взагалі, українське питання в сучасній Празі ніколи не ставало на перший план. Навіть у дні Помаранчевої революції коментарі у медіях були помірковано спокійними, що так значно контрастувало з голосом, приміром, польських медій.

Варто зазначити, що негативне ставлення до України, котре довший час  існує в Чехії, багато в чому спричинили самі українці-заробітчани, що переважно вели себе не гідно статусу європейського народу. Помаранчева революція, однак, змінила свідомість багатьох з нас, та й спонукала чеське суспільство згадати, що українці за часів легендарного Масарика були жданими гостями в Празі ? Український Вільний Університет, та увесь стан українознавчих студій у міжвоєнній Чехії, є найкращим доказом цього.

Як не дивно, але найбільшу підтримку європейським прагненням України на сучасному етапі задекларували саме "євроскептики" з ODS. Устами свого голови, Мірка Тополанека, вони заявили про необхідність "дати Ющенку шанс".  Натомість голоси правлячої CSSD були значно стриманішими, і у них йшлося радше про загальні речі "вітання перемоги демократії".

Політичні коментатори пояснюють цей феномен двома аргументами. По-перше, європейський скептицизм ODS спонукає партію пропонувати власне бачення майбутньої Унії. Воно передбачає, зокрема, акценти не на поглибленні вже існуючої кооперації, але радше на розширенні її членів, і отже, певного послаблення "унійних пут". Дійсно, прийняття до ЄУ України значно ускладнить шлях до міцного союзу держав, ба навіть свідчитиме про перемогу конфедераційних візій майбутнього Унії.

Натомість CSSD відстоює, як і усі лівоцентристські європейські партії, позицію федералістської моделі і надає перевагу якості перед кількістю і глибині партнерства в Євроунії перед, як на них, механічним розширенням її кількісного складу. 

 
Друга причина  банальна: підтримка зумовлена членством ODS у Європейській Народній партії, декларація про співпрацю між нею та "Нашою Україною" була нещодавно широко анонсована. Можливо, власне, йдеться про елементарну партійну солідарність.

Чи перший, чи другий, а чи обидва варіанти є вірним поясненням, важливим є те, що з європейські прагнення України отримають з боку майбутньої правлячої партії Чехії, значну політичну підтримку.