На плечі федерального канцлера Німеччини Ангели Меркель з 1 січня 2007 року лягла нелегка ноша – головування країни одразу у двох серйозних міжнародних організаціях – Європейському Союзі та „Великій вісімці”. На найближчі півроку ця країна буде „обличчям та голосом” ЄС, представляючи організацію на світовій арені та виступаючи від імені усіх країн-членів. Питання розширення, Європейська конституція, близькосхідне врегулювання, енергетична безпека, спільна зовнішня політика та політика безпеки, охорона навколишнього середовища – ключові теми, якими опікуватиметься Німеччина під час свого головування в ЄС, згідно із затвердженою на початку листопада минулого року 18-місячною Програмою президентства країни у Раді ЄС.

Фінляндія, за оцінками європейських партнерів, непогано попрацювала у другій половині 2006 року над просуванням процесу прийняття загальноєвропейської конституції, завершенням формальностей для приєднання до організації Болгарії та Румунії та координацією участі ЄС у розв’язанні міжнародних і регіональних конфліктів. Проте, перебираючи на себе головування в ЄС від Фінляндії, Німеччина водночас приймає естафету невирішених проблем і нових починань в Євросоюзі, і головним „каменем спотикання” для нового голови стануть „застиглі” переговори з Туреччиною щодо її членства в ЄС. На відміну від фінського екс-голови Євросоюзу, який з упевненістю пророкував майбутній вступ Туреччини до цієї організації, більшість членів федерального уряду на чолі з самою пані Меркель не схильні до форсування подій. Вони бачать Туреччину скоріше привілейованим партнером ЄС, аніж його повноправним членом. У цьому плані Анкара сама полегшує канцлеру завдання, відмовляючись від виконання зобов’язань щодо Кіпру, взятих нею у липні 2005 року. Щодо інших країн, які бажають здобути членство в Євросоюзі, Ангела Меркель попередила їх про те, що під час переговорів з новими кандидатами „буде серйозно перевірятись їх відповідність усім критеріям вступу” до організації. Проте, зазначила вона, ці слова слід „розцінювати не як загрозу, а як стимул”. У цьому сенсі умова безумовного, а не часткового виконання Туреччиною так званого „анкарського протоколу” глава німецького кабінету вважає зовсім не дрібницею, адже „кандидати на вступ до ЄС та його члени мають визнавати один одного дипломатично”. Отже, затвердження чітких правил та підготовка „дорожньої карти” розширення, на думку пані Меркель, мають суттєво допомогти у вирішенні проблеми подальшого розширення Європейського Союзу.

Енергетична безпека - один з ключових пунктів порядку денного під час головування Німеччини в ЄС та „Великій вісімці”. Для об’єднаної Європи безперебійне постачання енергоносіїв є життєво важливим питанням. Євросоюз залежить від зовнішніх поставок енергоресурсів, і ця залежність постійно зростає. За оцінками експертів, аналізи розвитку загальноєвропейської енергетики свідчать про те, що до 2030 року залежність ЄС від імпорту енергоносіїв збільшиться з нинішніх 50 до 65 відсотків, при цьому потреба у газі зросте до 84 відсотків, а нафті – до 93 відсотків. Нещодавня транзитна криза – проблеми з транзитом російської нафти по трубопроводу „Дружба” – черговий раз продемонструвала небезпеку надмірної залежності від російських вуглеводнів. У Німеччині навіть з’явився вираз „російська енергетична в’язниця”. Нагадаємо, що Євросоюз отримує від Росії чверть природного газу, 20 відсотків якого проходить через Білорусь. Половина з 30 відсотків від загального імпорту нафти також транспортується нафтопроводом „Дружба”. Для Ангели Меркель припинення постачання нафти по трубопроводу „Дружба” стало приводом для чергової розмови про необхідність виключити односторонню залежність від „окремих постачальників енергії” та необхідність наявності в країні так званого енергоміксу, тобто використання не тільки імпортних джерел енергії. На думку пані Меркель, лише диверсифікація енергоносіїв може забезпечити безпеку в енергетичній сфері. Ймовірно, саме тому під час близькосхідного турне Ангели Меркель у лютому, серед інших економічних тем вона планує обговорити питання енергоносіїв з представниками країн Перської затоки та Єгипту.

Окрім цього, Берлін планує створити єдиний європейський внутрішній ринок газу та електроенергії. 10 січня Єврокомісія ухвалила пакет пропозицій щодо розвитку енергетичної політики ЄС. Цей масштабний документ має забезпечити формування єдиного внутрішнього енергетичного ринку Європейського союзу та консолідованої енергетичної політики. Це дозволить вирішити завдання щодо підвищення ефективності та безпеки енергопостачання в межах європейського ринку, а також плани стосовно зменшення шкідливих викидів в атмосферу у контексті боротьби з кліматичними змінами. Ринкові тенденції передбачатимуть також використання всіх видів енергії, але сприятимуть зростанню питомої ваги так званих поновлювальних джерел – енергії сонця, вітру, геотермальних та „зелених” джерел, а також біомаси та біопального. До 2020 року ЄС має амбіційний план – довести долю використання поновлювальних джерел енергії до 20 відсотків від енергоспоживання Євросоюзу.
Ініціативою канцлер є також внесення енергетичного комплексу до нової угоди між ЄС та Росією. На 21 січня у Москві заплановані переговори між Ангелою Меркель та президентом РФ Володимиром Путіним щодо підписання нової угоди про партнерство і співробітництво між Росією та ЄС. Очікується, що зменшення залежності Євросоюзу від поставок енергоносіїв з Росії стане головним пунктом довгострокової енергетичної стратегії ЄС. Канцлер сподівається, що запланована зустріч не буде „діалогом глухих”, а стане проривом до нового рівня взаєморозуміння і врахування інтересів обох сторін. Для цього, на думку пані Меркель, необхідно розширити рамки діалогу та консультацій та враховувати позицію, а підчас і проблеми партнера.

Спробою диверсифікації постачання газу в Європу можна назвати намір ЄС та Астани здійснити будівництво газопроводу через Каспійське море (без участі Газпрому), що дозволить налагодити прямі поставки енергоносіїв з країн Центральної Азії через Південний Кавказ та Туреччину до Європи. У рамках цих планів у грудні минулого року Казахстан і Євросоюз вже підписали угоду про енергетичне партнерство, згідно з якою Казахстан з січня 2007 року збільшив постачання газу до Європи на 25 відсотків.

Представляючи програму дій Німеччини під час головування в ЄС, успішне просування євроконституційного процесу Ангела Меркель назвала одним з центральних завдань німецького уряду у внутрішній політиці Євросоюзу. Канцлерін ставить за мету „підготувати детальний розклад подальшого просування”, який вона планує представити наприкінці повноважень Німеччини в керівництві Євросоюзу. „ЄС є політичним союзом, і тому потребує основоположного документа, який чітко й зрозуміло регулюватиме всю його організацію. Підписаний, але досі повністю не ратифікований Договір ЄС про конституцію як і раніше представляє для цього найкращу основу”, - йдеться у заяві федерального кабінету. Виступаючи 14 грудня у Бундестазі, Ангела Меркель наголосила на необхідності прийняття Євроконституції вже до наступних виборів у Європарламент 2009 року. В інтерв’ю британській газеті „Таймс” пані канцлер зазначила, що хотіла би бачити Європу більш прагматичним утворенням, де немає місця політичній недалекоглядності. Вона порівняла ідею загальноєвропейської конституції, яка б влаштовувала всі країни континенту, з „філософським каменем, який ми досі шукаємо”.

Новий голова ЄС буде активно сприяти врегулюванню близькосхідного конфлікту. Пані канцлер прагне активізувати роль „квартету” посередників у близькосхідному врегулюванні (ООН, ЄС, США та Росія) у процесі палестино-ізраїльського мирного діалогу, який отримав новий імпульс. За словами самої Ангели Меркель, дипломатична ініціатива з палестино-ізраїльського питання стане одним з головних напрямків зовнішньої політики за часів німецького головування в Євросоюзі. Коментуючи майбутнє турне канцлера по країнах Близького Сходу (Єгипет, Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати і Кувейт), заплановане на 3-6 лютого, МЗС Німеччини назвав ці зусилля такими, що „у недалекому майбутньому” можуть призвести до зустрічі „квартету” на рівні міністрів закордонних справ.

Вже з січня Німеччина розпочне дії з мирного врегулювання на Близькому Сході разом з іншими європейськими країнами, США, Росією та ООН. Берлін планує організувати зустріч у німецькій столиці, попередньо на міністерському рівні, де, за повідомленням офіційних осіб, будуть зроблені конкретні пропозиції з даної ініціативи, зокрема, зустріч в Європі провідних ізраїльських та палестинських політиків, а також призначення „квартетом” спеціального представника у регіоні.

Канцлер Німеччини також привітала відновлення активності США у мирному процесі на Близькому Сході. Вона підкреслила, що нещодавні контакти між ізраїльським та палестинським керівництвом підготували грунт для унікального шансу в подальшому просуванні переговорів. Пані Меркель схвально висловилася з приводу близькосхідного турне держсекретаря Сполучених Штатів Кондолізи Райс, яке триватиме до 19 січня. В інтерв’ю німецькому каналу ZDF канцлер сказала: „Я щаслива, що американці проявляють ініціативу. Можливо, зараз у нас є унікальний шанс з огляду на відновлення контактів між ізраїльським прем’єр-міністром Ехудом Ольмертом та головою Палестинської національної адміністрації Махмудом Аббасом”. Ангела Меркель додала, що треба заохотити головних гравців, регіональні сили та об’єднати зусилля, бо поодинці неможливо досягти прогресу у цьому питанні.

У рамках Спільної зовнішньої політики та політики безпеки Берлін має намір підсилити співпрацю країн-членів ЄС зі східними сусідами Євросоюзу. За словами Ангели Меркель, одним з головних пріоритетів головування Німеччини в ЄС стане покращення відносин з Росією, Україною та Грузією. У Брюсселі Німеччина просуватиме проект так званої „східної політики” - розвинутої політики сусідства для тих країн, які на даний момент не можуть стати повноправними членами ЄС. Проект „східної політики” передбачає виділення деяких східних сусідів ЄС, зокрема, України, з існуючої так званої „політики суспільства” і створення „партнерства для модернізації”. Мова йде про поступове долучення України до норм, які існують в ЄС. Німеччина займеться європейськими амбіціями України та підсиленням двостороннього співробітництва, проте про членство Києва в ЄС поки що говорити зарано. Берлін також приготував окрему стратегію активізації співробітництва Євросоюзу країнами Центральної Азії, передбачається розширити партнерство й з африканським континентом.

Серед інших завдань на період головування Німеччини в ЄС, слід сказати про природоохоронні ініціативи країни. У наступному півріччі Німеччина планує привернути більшу увагу до охорони навколишнього середовища. На погляд Берліна, до закінчення терміну дії Кіотського протоколу в 2012 році світ має підійти вже з готовою спільною позицією щодо ефективного захисту клімату на планеті.

 Окремі зусилля будуть докладатися до поліпшення соціальної системи ЄС, підтримці інноваційних проектів, освіті та науковим дослідженням. Запланована також активізація співпраці поліцейських та прокурорських органів ЄС з метою поліпшення боротьби з тероризмом та організованою злочинністю.

Згідно з соцопитуванням, проведеним найбільшими європейськими соцслужбами у країнах Старого Світу, Ангела Меркель стала найпопулярнішим політиком Європейського союзу в минулому році. Для піврічного головування Німеччини в ЄС, 12-го на рахунку країни, „пані лідер” обрала девіз „досягнемо успіху разом”. Проте шлях до цього успіху буде нелегким, і у першу чергу через проблеми самого ЄС. З одного боку, європейська спільнота святкує входження до своїх лав нових членів – Болгарії та Румунії, економіка ЄС зростає, організація проголошує своє глобальне лідерство у питаннях на кшталт кліматичних змін у світі. З іншого боку, деякі європейські лідери висловлюють побоювання, що ЄС близький до паралічу: більшість передових реформ в економічній сфері застрягли, серед населення євроспільноти зростає „втома” від розширення. Небезпека терористичних атак на так само високому рівні, як і раніше. А життєво необхідні для Європи стосунки з США та Росією вимагають якісного оновлення. Проте, незважаючи на велику кількість невирішених проблем, Європа з надією дивиться на головування Ангели Меркель у Європейському Союзі та вважає, що канцлерін вдасться зміцнити цю організацію та просунутись у вирішенні існуючих проблем. Звичайно, діяльності однієї лише Німеччини недостатньо, щоб зрушити з місця вирішення застиглих питань. Тут потрібна відповідальність та узгодженість дій усіх членів євроспільноти. Як нещодавно зазначила канцлер Німеччини, „іноді в ЄС неможливо визначити відповідального за ті чи інші прийняті рішення. Нам допоможе лише високий рівень відповідальності”.

 Водночас Німеччина останнім часом прагне взяти на себе роль лідера ЄС, і головування країни в Євросоюзі лише підсилить амбіції представників німецької влади. Канцлерін прагне досягти того, щоб Європа „говорила в один голос з усіх зовнішньополітичних питань”. Досягненню такої одностайності певною мірою сприяє так званий „президентський тріумвірат”, до якого, окрім Німеччини, входять країни-наступники у черзі на посаду голови ЄС – Португалія та Словенія. „Узгоджуючи з ними програму, ми забезпечуємо спадковість політики та нерозривність політичного процесу”, - підкреслила Ангела Меркель.