Джерело - чеська газета "Knight Ridder Newspapers", 27.06.2004 р., стаття "U.S. explores expanding missile defense system to Eastern Europe", автор Jonathan S. Landay

У поточний час США активно нарощують свої можливості щодо ПРО. При цьому, мотивуючи ракетною загрозою з Близького Сходу, додаткові сили й засоби ПРО можуть бути розміщені на території нових членів НАТО, що може мати негативні наслідки для України.

Адміністрація США вивчає можливість розміщення бази ПРО у одній з країн Східної Європи (Польщі, Угорщині або Чехії), пояснюючи та мотивуючи це загрозою ракетного удару з Близького Сходу (особливо з боку Ірану та Сирії) по США та\або їх союзниках у Європі.

У червні ц.р. США розпочали "зондажні" переговори щодо цієї бази, які не афішуються, з керівництвом Польщі, а потім Угорщини та Чехії.

База включатиме підземні пускові шахти для ракет-перехоплювачів. Їх наведення будуть здійснювати потужні РЛС.

На разі деякі експерти в США вважають, що нинішня система ПРО є недосконалою і ніколи не зможе стати ефективною. Однак, при цьому офіційний Вашингтон лобіює і вивчає позицію названих нових членів НАТО щодо створення вже третьої бази ПРО.

Перша знаходиться у Форт Грілі (Fort Greely), шт. Аляска, друга - на базі ВПС США Ванденберг (Vandenberg), шт. Каліфорнія. 

Ці бази мають захистити Північну Америку від можливого нападу обмеженої кіькості ракет, запущених з території Північної Кореї.  Вони входять до складу Наземної системи ПРО перехоплення на Середній ділянці ракетної траекторії (Ground-Based Midcourse Defense). Ця система, за планами нинішньої Адміністрації США, стане частиною системи багатошарової ПРО на базі перехоплювачів наземного, морського та повітряного базування, які будуть здатні знищувати ракети противника на різних ділянках траекторії.

У поточний час названі бази знаходятсья у стані становлення. Планується, що в Форті Грілі перші 6 переховлювачів почнуть функціонувати до листопада 2004 р. (до президентських виборів в США). 4 перехоплювачі мають бути розміщені на авіабазі Ванденберг на початку 2005 р. Ще 20 перехоплювачів США планують розгорнути на цих базах до 2006 р. На території нових членів НАТО можуть бути розміщені 10 наземних перехоплювачів (ground-based interceptors - GBIs), оскільки саме на  таку кількість зараз Управлінням ПРО МО США (начальник - генерал ВПС США Рональд Кадіш) (Ronald Kadish) ведеться пошук фінансування. Додатково до виділених коштів керівництво Пентагону просить включити до оборонного бюджету-2005 ще 35 млн. дол. США.

До переговорів з цього питання залучені Державний Департамент (ймовірно переговори очолює Заступник держсекретаря Джон Болтон) та МО США. Переговорні питання також включають можливості фінансування даного коштовного проекту також і з боку союзників США по НАТО.

На разі відома наступна реакція на подібні пропозиції США. Чеські офіційні особи заявили, що це питання має бути погоджено Парламентом та народом Чехії, хоча вже очевидна низка дивідендів: підвищення статусу Чехії в загальній системі трансатлантичної безпеки, прибутки для ВПК та нові робочі місця.

Також сторони, що ведуть переговори, намагаються зменшити опір цьому з боку РФ та КНР, які можуть розпочати програми з нейтралізації нової системи ПРО США.

ВИСНОВОК:

Під виглядом нарощування ПРО (яка до 2006 р. може мати у своєму складі 40 перехоплювачів) в інтересах США та начебто їх європейських союзників а також з метою досягнення передвиборних переваг Адміністрація США може до 2006 р. розмістити носії ядерної зброї у безпосередній близькості до РФ.  Для України це може означати серйозні наслідки, оскільки РФ може намагатися відновити повноцінне функціонування систем ПРО та раннього оповіщення, розміщених за радянських часів на території України. Також не виключено, що РФ намагатиметься наростити свої ракетні сили та засоби на або навколо території України.

Джерело - RIA Novosti, 27.06.2004 р.

США продовжують політику спекулювання "українським питанням" у своїх стосунках з РФ.

27.06.2004 р. колишній МО США У.Коен, перебуваючи у м. Великий Новгород (РФ) для участі у російсько-американській зустрічі "Проект для лідерів", заявив, що Україні, Грузії та іншим пострадянським республікам (зокрема, Азербайджану) не обов'язково вступати до НАТО.

Водночас, Коен вважає, що перспектива розширення НАТО на схід для всіх бажаючих залишається, але щодо названих країн, то це далека перспектива. Поки що ці країни можуть поступово удосконалювати свій оборонний потенціал, активно співпрацювати з НАТО, зокрема, щодо обміну інформацією та технологіями в рамках ПЗМ.

Протягом перебування в РФ, Коен активно проводив лінію на залучення РФ, а також інших країн, що знаходяться в орбіті російського впливу до операції в Іраку.

ВИСНОВОК:

"Українське питання" як і раніше залишається ситуативною "розмінною картою" для окремих американських політиків у відносинах США-РФ. Україні слід постійно враховувати та вміло користуватися такою ситуацією. Водночас, слід враховувати й те, що У.Коена використали як людину з певним впливом на керівництво РФ, враховуючи стосунки, що склалися під час його перебування на посаді МО. Загальний його вплив у поточний час, коли при владі в США не демократи, а респубілканські "яструби", навряд чи можна назвати суттєвим. В цілому, для залучення РФ до врегулювання дуже складної ситуації в Іраку, слід очікувати, що США можуть піти Росії на окремі ситуативні поступки, що у т.ч. може вплинути на гальмування певних процесів по лінії Україна-НАТО.

Джерело - комерційний телеканал "TA3", Словаччина, 23.06.2004 р.

Зі вступом сусідніх з Україною країн до НАТО та ЄС їхній зовнішньополітичний курс може пріоритетно бути спрямованим на відносини з Україною. Крім того, ці країни готові допомогти Україні у її євроінтеграційних прагненнях.

23.06.2004 р. Прем'єр-міністр Словаччини Мікулас Дзурінда заявив, що після вступу до НАТО та ЄС його країна матиме наступні пріоритети у зовнішній політиці: Україна та Балкани.

Дзурінда запропонував Украні допомогу щодо лобіювання її євроатлантичних інтересів, зокрема, сказавши, що "Словаччина бажає стати "голосом" України за столом переговорів з ЄС".   

Ці заяви пролунали на фоні засідань експертних комісій щодо ліберізації візового режиму між Словаччиною та Україною, а також адаптації Україною європейських норм щодо допуску (пропуску) через свою територію небажаних іноземців та правил екстрадиції.

Під час зустрічей Дзурінда також зустрівся з представниками недержавних організацій та В.Ющенко. Останній, за повідомленням даного ЗМІ, попросив допомоги Словаччини у демократичній боротьбі з режимом Л.Кучми. Однак, Дзурінда ухилився від аналізу перспектив президентських виборів в Україні. Він зазначив, що Словаччина однаково зацікавлена у плідній співпраці з Кучмою, можливим його спадкоємцем Януковичем, а також їхнім найбілшим опонентом Ющенком. Дзурінда підкреслив, що розвиткові двосторонніх відносин не має загрожувати жодний результат цих виборів.  

ВИСНОВОК:

Україні слід нарощувати пошук і поглиблення стосунків зі світовими лобістами свого євроінтеграційного курсу. Словаччина природньо може стати ще одним таким лобістом, враховуючи значну схожість процесів в обох державах. Зокрема, кілька років тому під час президентських виборів в Словаччині була дуже подібна ситауція, в результаті якої мирно прийшла до влади людина нової формації, яка спромоглася об'єднати політичні сили та значно просунути країну по шляху до цивілізованих країн світу. З огляду на це також не виключено, що Захід спробуватиме через Словаччину пропагувати реалізації аналогічного сценарію і в Україні.