Україна ще з часів виборчої кампанії знала, що Віктор Янукович не є і ніколи не був голубом миру. Сьогодні ми переконалися, що на яструба НАТО він також не тягне. Можливо, з переїздом до Києва він вже перестав бути й «донецьким», оскільки, як ми знаємо з його слів «Донбас порожняк нє гоніт». А якщо й гонить, то хіба в Брюсселі!

Насправді ж, візит був тестом на те, чи здатний в принципі Віктор Федорович хоча б колись у майбутньому стати державним діячем, чи так і залишиться спекулятивним політиком, продуктом PR-технологій за шалені гроші. Поки що цей тест він не пройшов.

Заяви прем’єра Януковича в Брюсселі сколихнули громадську думку в Україні та спричинили низку гострих коментарів політиків. Причому невдоволення викликали перш за все заяви прем’єр-міністра щодо неготовності України приступити до виконання ПДЧ (Плану для членства) та відкладення на невизначений термін перспектив вступу до НАТО.

Експертне співтовариство звернуло увагу громадськості на нелогічну поведінку прем’єра, який, з одного боку, стверджував про негативну налаштованість громадськості щодо НАТО, а з іншого, фактично перешкодив створенню умов для зміни такого відношення через відмову від виконання плану. Таким чином ПДЧ для Януковича означає саме членство, що не відповідає дійсності.

У сусідніх країнах, які нещодавно досягли членства у НАТО та ЄС, також громадська думка була не одностайною. Але з початком виконання Плану для членства (ПДЧ) ставлення населення до НАТО неухильно покращувалося. У своєму ставленні до НАТО люди почали спиратися не на відеокадри бомбардувань Белграду, а на реальні контакти і реальну  допомогу НАТО їхнім країнам. Не на міфи і пропагандистську телекартинку, а на реальні справи і реальну користь.

Політики коментували заяви Януковича виходячи з внутрішньополітичних міркувань. Одні вказували прем’єру, що визначення курсу зовнішньої політики не входить у його компетенцію, а є питанням Президента. Це правова позиція. А політична позиція закладена у тексті Універсалу національної єдності, який підписала і партія регіонів.
Фактично ж заяви Януковича у Брюсселі були зроблені не стільки з оглядкою на Президента чи Універсал, скільки з оглядкою на Москву та перспективи продовження з нею газових переговорів.

Членство в НАТО – наш національний інтерес. Разом з енергетичною безпекою він гарантує нам суверенітет і територіальну цілісність. Можна зрозуміти Наталію Вітренко, чи Петра Симоненка, які паразитують на антинатовських настроях та розбурхують ненависть на рівному місці. Вони працюють не на українські національні інтереси, а на реалізацію російських інтересів на нашій території. Але як зрозуміти правлячу зараз Партію регіонів?

Співпраця з НАТО є критично необхідна для нашої національної безпеки. І політики, і громадяни, усі разом ми мусимо усвідомити, що у цьому зацікавлені насамперед ми самі, як держава, як громадянське суспільство, як реальна демократія також.

Тому відмова від виконання ПДЧ – це фактично зрада і Універсалу, і референдуму, і національних інтересів як таких. Тому що це гальмування розвитку, біг на місці, страх догнати і перегнати Росію. Це прояв геополітичної вторинності і другорядності таких політиків, які приречені на те, щоб вічно оглядатися по боках, аби ніхто не побачив, що вони вкрали…