Партійна політизація як шлях до посилення представницької демократії, підвищення рівня довіри і впливу пересічних громадян на процеси ухвалення рішень в Євросоюзі стали однією із засадничих ідеологій, навколо якої європейські оптимісти намагаються зцементувати суспільства та політичні еліти Європи в умовах економічної кризи. Це необхідно для зменшення євроскептицизму та протидії радикальним політичним проявам, зростання впливу яких може призвести до негативних наслідків для всього великого європейського проекту, до якого також прагне приєднатися Україна.

Як повідомляв Укрінформ, у вересні в Європейському Союзі офіційно розпочалася кампанія з підготовки до чергових виборів до Європарламенту, запланованих на 22-25 травня 2014 року. Ці електоральні випробування мають стати індикатором спроможності традиційних політичних сил утримати довіру громадян, забезпечити стабільність і процвітання, що є одними з фундаментальних цінностей Європейського співтовариства.

Після голосування та формування нового складу законодавчого органу ЄС розпочнеться подальше кардинальне політичне та кадрове "перетрушування" на рівні всіх керівних інституцій офіційного Брюсселя. Адже в рік парламентських виборів завершуються п'ятирічні повноваження чинного складу Єврокомісії, повноваження президента Європейської ради і високого представника ЄС із зовнішніх справ та політики безпеки.

Слід також згадати, що 31 липня 2014 року завершується п'ятирічний мандат (4+1) чинного Генерального секретаря НАТО, що також має вагомий вплив на політичну і безпекову ситуацію в Європі.

Провідні політичні партії Євросоюзу планують до кінця нинішнього року - початку наступного визначити свого кандидата (або кандидатів) на пост президента Єврокомісії, якого в середині літа 2014 року має обрати новий склад Європарламенту за поданням Європейської ради на рівні глав держав і урядів країн-членів.

У європейських політичних, експертних колах, у ЗМІ вже давно точиться дискусія щодо персоналізації цих процесів. І це, насправді, непросте питання, де враховуються особистий політичний бекграунд конкретного політика, його партійна приналежність у контексті результатів виборів, а також країна. Що стосується останнього пункту, тут присутня своя тонка кон'юнктура, черговість, залежність від економічного стану, політичної стабільності, відданості демократії. Знання англійської і французької мов на рівні вільного ведення високих дискусій також є однією із важливих якостей.

Отже, на сьогодні можна окреслити таку кадрову передвиборчу конфігурацію.

Від політичної родини Європейських народних партій, яка є найбільш представленою в цьому складі Європарламенту та серед вищих посадових осіб керівних інституцій ЄС (включаючи чинних Президента Єврокомісії Жозе Мануеля Баррозу і Президента Європейської ради Германа Ван Ромпея), називається кілька кандидатів на пост Президента Єврокомісії. Серед них - прем'єр-міністр Латвії Валдіс Домбровскіс, прем'єр-міністр Ірландії Енда Кенні, прем'єр-міністр Фінляндії Юрки Катайнен, єврокомісар з питань внутрішнього ринку і послуг Мішель Барн'є (Франція).

Водночас, кандидатура прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска, якого, за повідомленнями в пресі підтримувала федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель, на нинішньому етапі не входить до фаворитів цих кадрових процесів. Це пояснюється, насамперед, наміром самого Туска зосередитися на політичній і партійній діяльності в Польщі. Але можливо, що не останню роль у цьому зіграло й недостатнє знання польським політиком іноземних мов.

Серед зазначених вище політиків, очевидно, найбільші шанси має представник Латвії, якого також підтримує Німеччина. Це пояснюється, з одного боку, актуальними європейськими трендами щодо ширшого залучення нових членів ЄС до системи ухвалення рішень в організації. З іншого боку, позитивними політичними та економічним показниками самої Латвії, яка з 1 січня 2014 року приєднається до зони євро.

Від Партії європейських соціалістів, представленої в Європарламенті політичною групою "Прогресивного альянсу соціалістів і демократів", називається із найвищою долею вірогідності чинний Президент законодавчого органу ЄС Мартін Шульц (Німеччина).

У третій за чисельністю і впливом у Європарламенті політичній родині європейських лібералів, що представлена політичною групою "Альянс лібералів і демократів за Європу", високі особисті амбіції номінуватися на пост Президента Єврокомісії має лідер лібералів бельгійський політик Гі Верховстад.

Водночас серед лібералів може мати місце певна суперечність у зв'язку із нібито наміром чинного Генерального секретаря НАТО Андерса Фог Расмуссена (представника Ліберальної партії Данії) балотуватися на пост Президента Європейської ради, повноваження якого завершуються 31 листопада 2014 року.

Продовжуючи можливі кадрові пріоритети А.Расмуссена, згадуються й можливі амбіції політика бути обраним у 2016 році наступним Генеральним секретарем ООН. Подейкують, що у вищих світових політичних колах вже нібито досягнуто домовленості про те, що наступний генсек ООН представлятиме європейську країну. Щодо кандидатів на заміщення посту Генерального секретаря НАТО влітку 2014 року називаються міністр оборони Бельгії Пітер Де Крем і міністр оборони Німеччини Томас Де Мезьєр. Щодо глави оборонного відомства Німеччини, він особисто вже заявляв про такий намір, зауважуючи, що остаточне рішення буде ухвалюватися за результатами парламентських виборів 22 вересня, що пов'язано з перспективою збереження за ним посади міністра оборони у новому коаліційному уряді ФРН.

Зі свого боку, бельгійський політик Де Крем не підтверджує та не спростовує можливі перспективи свого номінування в якості кандидата для обрання главою Альянсу. Але це може пояснюватися тим, що бельгійський міністр також очікує результатів виборів у Німеччині з метою визначення шансів та рішучості у намірах Де Мезьєра як можливого опонента.

Також не слід недооцінювати позицію Польщі, представники вищого політичного керівництва якої вже заявили про певні амбіції і готовність чинного міністра закордонних справ країни Радослава Сікорського обійняти високий пост у системі керівних інституцій ЄС. Найвірогідніше, тут йдеться про посаду високого представника із зовнішніх справ політики та політики безпеки. У цьому контексті експерти також згадують А.Расмуссена, як можливого кандидата.

У другій половині 2014 року очікуються масштабні перетворення в кадрових процесах на рівні вищого керівництва ЄС і НАТО, що матиме значний вплив на внутрішню і зовнішню європейську політику.

Провідні політичні сили та окремі країни-члени вже розпочали консультації в контексті визначення та висунення своїх кандидатів для обрання на ці посади.

Можна припустити, що загальноєвропейські вибори у 2014 році виграють лівоцентристські партії. Відтак більшість у Європарламенті можуть сформувати представники "Прогресивного альянсу соціалістів і демократів". Тому, з високою долею вірогідності, ймовірним новим Президентом Єврокомісії називається німецький політик Мартін Шульц.

Беручи до уваги певні демократичні традиції всередині ЄС, спрямовані на забезпечення справедливого балансу між основними політичними ідеологіями та квотами країн-членів, не виключено, що переможці поділяться з колегами з конкурентних політичних родин керівними посадами в інших інституціях Євросоюзу.

Джерело - http://www.ukrinform.ua/ukr/news/vibori_v_e_s_politichni_rodini_viznachayut_novih_lideriv_1868036