Вперше після масштабної хвилі розширення ЄС 2004 року естафету змінного президентства в Європейській раді перебрала Угорщина. Трійко президентів ключових інституцій ЄС непогано ладять одне з одним. « Parliament friendly presidency » пообіцяв на наступні шість місяців угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан, чиї стосунки з президентом Європейського Парламенту, польським депутатом Єжи Бузеком, доволі дружні. Оскільки в липні президентсво в Раді перейде до Польщі, це означає, що 2011 рік ЄС очолюватимуть дві країни Центральної Європи, наші сусіди, на що Україна могла б покладати багато надій. Але.

Перешкода перша – імідж угорського керівництва. Уряд Віктора Орбана неоднозначно сприймають в Європі, зважаючи на його авторитарні тенденції та на низку суперечливих законів, що набули чинності з 1 січня 2011 року. Власне вони, а надто новий закон про ЗМІ, піддалися різкій критиці європейської спільноти. Тому головування Угорщини в Європі розпочалося на хвилі емоцій та медійного шуму, багато в чому через реакцію самої Угорщини на цю критику. «Звинувачення нового медіа- законодавства в порушенні прав людини безпідставні» - заявила Кінга Гал ще до офіційних висновків експертів Європейської Комісії. Основна частина угорської делегації сприйняла критику мало не як особисту образу та спроби Європи вчити угорців моралі. А відповідно дебати перейшли на зовсім інший рівень, аніж просте обговорення закону. «Звісно, ми маємо 2/3 більшості в парламенті! Такого в Європі ще не було, тому їм це не подобається», - каже член-засновник партії Фідес, євродепутат від Європейської народної партії Йожеф Саєр.

Євродепутати – члени соціал-демократичної партії спробували змусити своїх європейських колег відстоювати їхню позицію,  й група Мартіна Шульца зробила заяву, вимагаючи відкинути вже чинний закон про медіа допоки готується експертна оцінка Європейської Комісії. На що представники Фідес парували звинуваченням своїх політичних опонентів у діяннях минулих літ. Словом, внутрішня політична боротьба, як воно буває, перекинулася на терени європейських інституцій.

На спільній з президентом ЄП прес-конференції Віктор Орбан заявив про готовність переглянути закон, якщо Комісія дійде відповідних висновків. Додавши при цьому: «Чи хоч один прем’єр-міністр в Європі висловлював намір переглянути своє внутрішнє законодавство? » А заяви угорського прем’єра, де він порівнює себе із Ніколя Саркозі не могли не викликати усмішок серед тих, хто добре знає, в якому стані свобода слова у Франції завдяки «старанням» її президента. На думку пана Орбана, журналіст має право ставити під сумнів демократичність його уряду, а от інші країни - ні. Затятість і гордість, почуття власної унікальності – з такими настроями і з неабиякими амбіціями Фідес стверджується в Європі.

Втім, треба віддати належне угорському керівництву. Воно підійшло до президентсва в ЄС надзвичайно добре підготовленим, з пакетом пропозицій економічної і фінансової політики ЄС, який підтримали усі впливові політичні сили ЄП  і президент Комісії Жозе Манюель Бароззу. Багатообіцяючий і проект Дунайської стратегії, де Україна повинна б одержати важливу роль. Програму свого президентсва в ЄС уряд Орбана назвав ні багато ні мало «Сильна Європа». Чітка і стисла, візуально естетична і легка до читання зелена брошурка, з якою з задоволенням позував перед камерами Віктор Орбан, - це не те, що майже 200 сторінок закону про мас-медіа, які ще й експерти Комісії не встигли прочитати. «Економіка наперід»– заявив прем’єр-міністр Угорщини, пообіцявши Європі найбільший успіх за час головування його країни... Десь ми вже бачили такі гасла про економічні пріорітети і прагматизм, які повинні були компенсувати авторитарні тенденції та брак демократії...
 
Перешкода друга. Економічна криза і втома від розширення. По першому пунтку маємо обіцянки пана Орбана навести лад в Європі. По другому ж новий президент Європейської Ради підтвердив своє позитивне сталення до розширення. Однак про Україну зараз не йдеться. Хіба що в політиці «угорського розширення», як справедливо закинув один із європйеських депутатів, маючи на увазі закон про надання громадянства етнічним угорцям поза межами країни. Глава уряду Угорщини заявив, що в його планах - підписати відповідну угоду між ЄС та Хорватією, а також інтегрувати таки Румунію та Болгарію до Шенгенської зони. Якщо і в затятості Віктор Орбан схожий на Ніколя Саркозі, то в румуно-болгарському питанні залишається тільки побажати йому успіху.

На що може сподіватися Україна? Звісно, вище зазначених цілей Угоршина і ЄС не підуть. Та якщо вдасться реалізувати бодай їх, то принаймні позитивну динаміку розширення буде відновлено. Про це також заявив угорський прем’єр-міністр. Євродепутат від  соціал-демократів пан Шандор Табайді радить сподіватися на другий саміт Східного Партнерства, що відбудеться у травні 2011  року в Будапешті. Та активно долучатися до Дунайської стратегії. Тоді, за умови «позитивної динаміки розширення», про Україну згадає польське головування в ЄС. Якщо на те буде політична воля з обох сторін.