Бути чи не бути ще одній «суворій» резолюції до місцевих виборів в Україні: влада і опозиція України розіграли в європейських столицях гру з багатьма комбінаціями? Європейський парламент в четвер, за поданням австрійського депутата Ганнеса Свободи, відхилив голосування по резолюції щодо України за надзвичайною процедурою та відклав його на кілька тижнів до наступного засіданні в Брюселі.
Чому так залежалося на прийнятті резолюції партії – ініціатору та її союзникам в цьому питанні? Навіть у «компромісному», як його охрестили, варіанті резолюції чітко відмічено факти порушень свободи слова, тиску влади на ЗМІ, на політичні партії та на громадський сектор тощо. Європейська народна партія – прибічник опозиції в Україні й у відповідь на її звернення підготувала доповідь. Тому ряд доповідачів, Єврокомісар з питань розширення та європейської політики сусідства Стефан Фюле, а також Верховний Представник ЄС з міжнародних справ і політики безпеки Катрін Ештон, яка через страйки та проблеми з транспортом змушена була покинути страсбурзький Європарламент до запланованого виступу по резолюції, вирішили називати речі своїми іменами. Цитуючи зокрема резолюцію ПАРЄ про функціонування демократичних інституцій в Україні та наголошуючи на відомих тривожних симптомах демократії в Україні.
Їм усім пристрасно суперечить інша сторона. Марек Сівєц, Чарльз Танок, Міхал Качінскі – відомі європейські політики, заанґажовані в «українське питання», адвокати України в ЄС. «В практиці Європарламенту це буде рідкісний випадок прийняття такої резолюції до виборів» - Марек Сівєц напередодні голосування висловився категорично проти прийняття резолюції в такому вигляді, як її пропонує ЄНП. «Дитя з колиски не виймають» - процитував він польську приказку, додавши: «мені подобається консолідація влади в Україні». На його думку, така резолюція передчасна і дуже нашкодила б Україні на даному етапі: «Важко уявити всі можливі наслідки такої резолюції, адже на кону дві речі: якість демократії, законів та процедур в Україні, та її інтеграція».
Якість демократії турбує й авторів резолюції. Для Інес Вайдере, латвійського євродепутата від ЄНП, принциповим було подати сигнал саме зараз до виборів. «Я не займаюсь промоцією жодного українського політика! Я незалежний політик і вболіваю за Україну», - пані Вайдере заперечує наявність будь-яких вказівок від українських опозиційних політичних сил. «Єдиним офіційним запитом щодо резолюції було звернення від українського посольства в Латвії – з проханням її не приймати». Інші депутати підтверджують факт масового лобіювання через мережу дипломатичних представництв. Де ще розігрувалися попередні партії?
Опонентам резолюції вдалося реалізувати програму максимум, а саме не допустити її голосування, відтермінувавши до наступного пленарного засідання. Була і програма мінімум – провести під час голосування по резолюції (якщо б воно таки відбулося тепер на жовтневій сесії) поправки, якими скасовувалися майже всі критичні пасажі. Поправки внесли представники групи європейських консерватори та реформістів – Міхал Камінскі, Павел Коваль та Чарльз Таннок - подали зміни і доповнення, щоб прибрати з тексту резолюції всі різкі заяви, наприклад, про недоліки зміненого закону україни про вибори – «результату нечітких і недостатніх законодавчих рамок».
Колеги пана Сівця з Прогресивного Альянсу соціалістів і демократів Європейського парламенту усі як один виступили проти «завчасного» голосування: Україна - не Китай, нагальної потреби ухвалювати таку резолюцію зараз немає. Позиція дуже логічна, зважаючи на договір, який керівник цієї групи Мартін Шульц підписав із Партією регіонів. Як і дії ЄНП, пов’язаних з опозицією. Українські політичні сили звикло прагнуть перетягнути на свій бік впливових політиків у Європі.
Втім, разом з Прогресивним альянсом соціалістів і демократів за відхилення голосування по резолюції щодо України голосували й зелені, комуністи, а також консерватори, що зазвичай знаходяться по інший бік. Пані Вайдере шкодує, що так само голосувала і частина польських депутатів від ЄНП. Як би там не було, а євродепутати, що за розрахунками української влади мали б грати на їхній стороні, заявляють, що роблять це виключно в інтересах України.
Консерватор і реформіст Міхал Камінскі в розмові напередодні голосування підтвердив сподівання, що «заради доброго імені України» резолюцію взагалі не буде прийнято. Запевняє, що дивиться на Україну не крізь призму своїх політичних переконань, і що сам – колишній учаник подій на Майдані – має друзів в опозиції до влади. Апелюючи до польського досвіду, він закликає українських політиків об’єднатися для досягнення важливих зовнішньополітичних цілей. Як свого часу членство в НАТО та в ЄС об’єднало покійного Качинського і Кваснєвського, а пізніше Туска і Міллера.
Колись Європарламент поділявся на симпатиків і противників членства України в ЄС. Зараз симпатики ...поділяються. Невже внутрішня боротьба в Україні доведе до втоми від нас навіть найпалкіших прихильників? В усякому разі зараз ця боротьба розколює лави адвокатів України в Європейському Союзі. Титани б’ються, давлячи все навколо? Так, Європі теж часто закидають брак спільної позиції у зовнішьополітичних питаннях. Побічний ефект розмаїття і плюралізму думок гравців команди. Та в Україні діаметрально протилежні сили ніколи не дбали про імідж країни, на її обличчя перед Європою і світом. Тільки-но помаранчеві уряд і президент спромігся через якийсь час на сяку-таку кампанію за визнання Голодомору геноцидом у світі й добився результатів, наступна команда заявляє Європі протилежне, і таких прикладів немало.
Наші сусіди втомлені від наших політичних ігор та маніпуляцій? Хтось говорить про порятунок демократії та свободи слова в Україні, хтось про її добре ім’я. В чиїх інтересах діють зараз наші друзі та адвокати? На повідку у певних політичних сил в Україні та за її межами, з власної волі чи ні? Чи на користь нам такі дії? І чи не зберегла б наша влада добре ім’я України, адекватно сприймаючи критику європейських колег замість того, аби застосовувати всі можливі важелі впливу для замилювання очей Європі?
|