Криза законотворчого процесу в Європейському Союзі, що перекреслила плоди трирічних дебатів на тему Конституційної угоди, засвідчила певну обмеженість кредиту довіри громадян Західної Європи до культивованої в останні десятиліття стратегії розвитку ЄС. Створення нинішнього ЄС протягом усього часу його історії зустрічало опір євроскептиків, право- і ліворадикалів, націоналістів, неокомуністів та ультралібералів. Євроскептикам неодноразово вдавалося вигравати національні референдуми – в Данії, Ірландії та Норвегії (двічі). Але нині вперше з часу підписання Римської угоди сукупним силам противників євроінтеграції вдалося провести рішення, яке стосується не лише тих країн, де відбулись референдуми (Франції та Нідерландів), але і усього європейського проекту. Тепер, за ефектом доміно, в Європі фіксується спалах євроскептичних настроїв. Під впливом конституційної кризи у різних країнах Європи на 10-20% збільшилась кількість євроскептиків. Слід визнати, що це дуже відчутний відсоток, хоча ймовірно, що у даному випадку громадська думка ще зазнає ефекту маятника.

Зараз зрозуміло, що процес подальшого руху європейської інтеграції, як вглиб, так і вшир,  буде стримано. Європейський Союз візьме паузу, необхідну для осмислення того, що відбувається, і пошуку шляхів якнайширшого компромісу.

Стратегію розширення ЄС, яка є частиною нинішнього європроекту, також чекають випробування. Було б надмірним спрощенням казати, що французи та голландці голосували проти розширення, адже мотивація прибічників “ні” у цих країнах була доволі складною та багатоаспектною. Але зрозуміло, що позиції противників подальшого розширення ЄС нині виглядають значно сильнішими, аніж кілька днів тому.

Які наслідки європейської кризи для України?

По-перше, нашої країни ймовірно безпосередньо торкнеться вищезгаданий спалах євроскептицизму. Не здивуємося, якщо найближчим часом знизиться кількість прихильників європейської інтеграції і зросте підтримка ізоляціоністських ідей або орієнтації на Росію. Щира радість проросійського лобі не залишає сумнівів – пропагандистська машина Кремля відіграє цей номер повною мірою. Сподіваємось, що динаміка громадської думки не буде надто драматичною.

По-друге, знизиться простір для дипломатичного маневру України: навіть щирі прибічники європейської інтеграції України в країнах ЄС не зможуть надати нам дієву підтримку – їх не зрозуміють. Ймовірно, що українським лідерам і дипломатам слід внести корективи у використання проєвропейської риторики – і тимчасово звести до необхідного мінімуму вживання гасел і закликів щодо членства України в ЄС. Натомість слід зосередитися на виконанні стратегії реформ – заради накопичення переконливих аргументів для майбутніх дискусій щодо членства.

По-третє, враховуючи проблематичність досягнення значного прогресу у стосунках з ЄС на даному етапі, слід зосередитися на виконанні комплексу заходів, необхідних для вступу в НАТО – двері цієї організації відкриті для України. 

Загалом на берегах Дніпра не варто надто перейматись невдачею Конституції ЄС – для України більш важливим фактом є те, що європейські аванси, надані Україні завдяки помаранчевій революції, поступово вичерпуються. Скасування візиту Хав’єра Солани (10-12 червня) до Києва навряд чи реально пов’язане з конституційною кризою, як це пояснює Брюссель. Більш ймовірно, що це є перший дзвінок Європейського Союзу, який таким чином висловлює сумнів стосовно адекватності і послідовності поточної політики Києва у галузі, насамперед, економічних реформ.

Євроскептицизм французів для нас однозначно менш важливий, аніж євроскептицизм прем’єр-міністра України, котра без жодних поважних причин відмовилась їхати в середині червня на засідання Ради зі співробітництва Україна-ЄС до Брюсселя, куди її наполегливо кликали керівники ЄС (На такі засідання їздили всі попередні керівники уряду, зокрема,  визнаний проросійським Віктор Янукович).

А тим часом все ще єврооптимістична Україна прямує... у Францію. Не зовсім зрозуміло, що збираються робити керівники України (а це практично всі перші особи: Ющенко, Тимошенко, Порошенко, Тарасюк) на цвинтарі європейської конституції у час, коли спогади про колапс півстолітньої мрії надто свіжі. Але, хоч би там як, візити заплановані і відбудуться протягом найближчих трьох тижнів. З яким настроєм повернуться з Парижа українські лідери – невідомо. Але відомо, що наступним пунктом після французького турне помаранчевих вождів слідує самміт ЄЕП. Щодо якого ясності ще менше, аніж щодо ЄС.