9 вересня цього року в Евіані у Франції був проведений 12-й черговий щорічний саміт Україна – ЄС. Великих несподіванок цей саміт не приніс. Результати його проведення були переважно прогнозовані, не зважаючи на великі декларативні надії української дипломатії напередодні саміту стосовно майбутніх перспектив інтеграції України до ЄС.

 
Пропозиція Європейського Союзу надати Україні асоціативне членство була висловлена міністром закордонних справ головуючої в ЄС Франції ще 22 липня цього року. Вже напередодні саміту ЄС офіційно запропонував Україні продовжити переговори про нову угоду, але вже угоду про асоціацію. Згідно комюніке Європейської Комісії від 9 вересня 2008 року, «ЄС і Україна досягли важливого взаєморозуміння з назви нової угоди, яка віднині називатиметься «Угода про Асоціацію». Наступний раунд переговорів між Україною і ЄС буде вже переговорами по угоді про асоціацію (Association Agreement). Таким чином, саміт не тільки підтвердив поступальний рух в розвитку відносин між Україною і ЄС, але й зробив черговий крок вперед в таких відносинах – намір підписати угоду про асоціацію.

Спільна заява щодо угоди про асоціацію Україна – ЄС підтекстом вказує, що майбутнє України може бути в Європейському Союзі, оскільки «Україна як європейська держава поділяє з країнами Європейського Союзу спільну історію та спільні цінності». Однак, угода про асоціацію лише «залишає відкритим шлях для подальшого прогресивного розвитку у відносинах між Україною та ЄС», але не вказує на жодні перспективи членства. 

 
Рішення підписати угоду про асоціацію найбільш повно відображає той формат, до співробітництва в якому зараз готові Україна і Європейський Союз, в тому числі й на фоні російсько-грузинського конфлікту, внутрішньополітичної кризи в Україні і відсутності єдності в ЄС серед країн-члені щодо перспективи членства нашої держави.

Російсько-грузинський конфлікт, до врегулювання якого активно залучився ЄС і який на перший погляд не має прямого відношення до європейської інтеграції України, примусив керманичів ЄС більш серйозно подумати про майбутню розстановку сил в Східній Європі. Політика утримування України на ланцюгу обіцянок і нечіткого визначення формату взаємовідносин могли б привести до поступового зростання російського впливу з огляду на туманну перспективу України стати одного дня країною-членом ЄС. Очевидно європейські лідери, усвідомлюючи зростання рішучості в діях Росії з відновлення своєї сфери впливу, вирішили надати новий імпульс відносинам Україна – ЄС і продемонструвати Росії, що Україна історично і за цінностями ближча до ЄС. Угода про асоціацію, з точки зору лідерів головуючої Франції, закріпить Україну за ЄС, заспокоїть країни, які активно підтримують членство нашої держави, Польщу, країни Балтії, Чеську Республіку і Словаччину, та дозволить стимулювати внутрішні перетворення в Україні, спрямовані на наближення до європейських стандартів.

ЄС не задекларував чітких перспектив членства для України. Не в традиціях ЄС робити різкі і рішучі кроки на Сході, в безпосередньому сусідстві з Росією. Від визначення перспектив ЄС також був стриманий і внутрішньополітичним конфліктом в нашій країні. Твердження про «молоду демократію» і «етап становлення демократичної держави» є аргументами пояснення внутрішньополітичних проблем України, але не є аргументами переконання для ЄС. Європейський Союз не може прийняти до своїх лав країну, якщо ця країна не відповідає визначеним для вступу критеріям. Інакше чітка структура діяльності організації може дати збій і навіть бути повністю заблокованою, тим більше такою великою за розмірами і значущістю для Європи держави як Україна. Не може поки що ЄС і надати чіткі перспективи. Франція і її однодумці не хочуть розкидатися обіцянками та мати ще одну головну біль на зразок проблеми з Туреччиною, членство якої, не зважаючи на проведення переговорного процесу, є, м’яко кажучи, довгостроковою перспективою. Переконаннями для ЄС можуть бути внутрішньополітична стабільність, успішна реалізації державних реформ і поглиблення співробітництва. З першим Україна поки що має проблеми, а отже і не має чітких задекларованих перспектив членства.

Проблемою ЄС в розширеному складі є відсутність єдності з різних питань, ключовим з яких є ратифікація Лісабонського договору, процес якої не завершено. На даний час не вирішено питання виходу з кризи після негативного результату на референдумі в Ірландії, а головуючий в ЄС президент Франції Ніколя Саркозі ще 20 червня цього року наголосив: «Немає Лісабонського договору, немає розширення». В той час, коли ряд країн, як Франція, Німеччина і країни Бенілюксу, проявляють стриманість, Польща, країни Балтії, Велика Британія, Швеція і Чеська Республіка прагнуть відкрити нашій державі перспективи вступу до ЄС. Президент Саркозі після саміту Україна - ЄС визнав відсутність єдності 27-ми країн-членів ЄС з питання перспектив членства України. Якщо ЄС поки що не може вирішити перше важливе для нього протиріччя (ратифікація Лісабонського договору), то що вже казати про протиріччя стосовно членства України. Європейський Союз став дуже різнобарвним. Погляди і інтереси країн-членів мають багато відмінностей, хоча вони і прагнуть досягнути компромісу. Але це справа кропітка і складна. Ця різнобарвність загрожує блокуванням або, принаймні, уповільненнями в процесах прийняття важливих рішень, в тому числі і у питанні членства України в ЄС. 

 
Новий договір про асоціацію має бути прийнятий у 2009 році, в рік головування в ЄС Чеської Республіки і Швеції. Таким чином, практично реалізовуватимуться наміри Вишеградської групи задекларовані 23 квітня цього року на спільному засіданні із Швецією і Україною. Обидві країни, які головуватимуть у 2009 році, наголошують на наданні Україні перспектив членства. Тому Україні слід очікувати певних зрушень в цьому питанні наступного року, одночасно із активізацією політики ЄС на Сході Європи, яка має позначитись створенням нового формату стосунків – Східне Партнерство.

Одночасно, саміт відзначив успіхи в співробітництві між Україною і ЄС, зокрема в сферах зовнішньої політики та безпеки, енергетики, юстиції, свободи та безпеки, торгівлі, економіки і транспорту. Україна і ЄС дійшли згоди, що у березні наступного року на заміну Плану дій буде розроблено новий практичний інструмент, але не визначили його формат. Слід сподіватися, що на відміну від існуючого Плану дій новий документ буде містити дійсно конкретні проекти, виконання яких стане плідним просуванням України до поглиблення інтеграції в ЄС. Цей документ має бути наповнений вже зазначеними на саміті заходами: участь України в операціях з врегулювання криз під егідою ЄС, співробітництво між Військовим Комітетом ЄС та Генеральним Штабом Збройних сил України, реформування енергетичного сектору України, забезпечення безпечної, надійної і прозорої системи транзиту енергоносіїв українською територією, інтеграція України до енергетичної системи ЄС, імплементація угод про малий прикордонний рух, запровадження спільного контролю на пунктах пропуску на спільному кордоні України та держав-членів ЄС і скасування візового режиму.
Особливу увагу слід приділити започаткуванню діалогу щодо запровадження безвізового режиму для короткострокових подорожей між ЄС та Україною у довгостроковій перспективі. Діалог з цього питання, за закликом лідерів ЄС і України, має розпочатися вже у цьому році, що є позитивним сигналом для України. Але який формат буде визначено, адже введена в дію на початку цього року угода про спрощення візового режиму, спрямована на збільшення можливостей українців для комунікації з громадянами країн-членів ЄС, продемонструвала, що вона має ще багато огріхів в її імплементації з боку країн-членів ЄС. Процедура видачі віз українцям не стала простішою, а іноді й ускладнилась. Поточний стан речей вказує на те, що ЄС не має наміру поки що в дійсності надавати українцям можливостей вільного пересування своєю територією. Скасування візового режиму залишається виключно волею самого ЄС, оскільки громадяни ЄС не потребують віз для відвідування України. Така воля має бути стимульована й діями з боку України, які повинні гарантувати ЄС, що на його територію не будуть проникати злочинні елементи і нелегальні мігранти з інших країн. В той же час, ЄС має потребу в робочій силі. Ця потреба може бути вирішена за рахунок залучення робітників з України, багато з яких вже працюють в країнах-членах ЄС на нелегальному або напівлегальному становищі. Безвізовий режим для короткострокових подорожей не вирішить питання ЄС в залученні робочої сили. Мова має йти про повне скасування візового режиму.

В цілому, намічені подальші заходи розвитку співробітництва між ЄС і Україною, означені на саміті у Франції, підтверджують, що Україна рухається і продовжить рух до поглиблення стосунків з ЄС, до поглиблення європейської інтеграції, хоча перспективи членства залишаються невизначеними.