Наприкінці 2006 року Яаап де Хооп Схеффер закликав країни-члени відпрацювати нову Стратегічну Концепцію Альянсу. В  той час таке рішення багато країн-членів вважали передчасним, але вже зараз ця потреба стала очевидною. На Бухарестському саміті лідери НАТО підтвердили необхідність адаптації ролі і місії Альянсу у відповідності до сучасних викликів. Організація Північноатлантичного Договору постала перед потребою прийняття нової Стратегічної Концепції, адже Альянс, як відмітив Генеральний Секретар Яап де Хооп Схеффер на Брюссельському форумі 15 березня цього року, повинен протистояти сьогоднішнім викликам та має активно розглядати питання, які визначать його майбутнє.

Для чого Україні розуміння цих політико-трансформаційних змін в Альянсі? По-перше, якщо Україна обмежиться партнерством з Альянсом, то необхідно чітко уявляти свого партнера, щоб побудувати ефективне співробітництво. По-друге, якщо ж Україна стане членом Альянсу, то необхідно знати, до якої організації вона вступатиме і яких критеріїв в майбутньому вона має досягти. Безумовно, НАТО не залишиться таким, яким він був в минулому столітті і навіть не таким, яким він є сьогодні.

Причин потреби розробки нової Стратегічної Концепції є багато. До головних із них можна віднести:
- необхідність вироблення нового концептуального підходу з чітким стратегічним баченням, чіткими пріоритетами і чітким відчуттям ресурсів;  
- втрата актуальності діючої Стратегічної Концепції 1999 року, яка не враховує значні події і зміни в міжнародній безпеці;
- необхідність врахування нових загроз: до загроз тероризму і організованої злочинності добавились загрози енергетичній безпеці, кібер-атак і боротьба за джерела ресурсів;
- початок глобальності дій Альянсу з виходом за межі традиційної євроатлантичної зони відповідальності;
- поява і розвиток Європейської Політики Безпеки і Оборони;
- розширення співробітництва Альянсу з країнами з усього світу;
- збільшення кількості країн-членів і перспективи продовження розширення;
- втрата ефективності діяльності структури НАТО в сучасних умовах.

Отже, Альянс найближчим часом повинен розпочати роботу над розробкою нової Стратегічної Концепції. Конкретних проектів на даний час ще немає, але лідери Альянсу і країн-членів НАТО в своїх виступах окреслюють її майбутні обриси. Наприклад, Генеральний Секретар Альянсу намітив їх в своїй промові на Брюссельському форумі під назвою “Після Бухарестського Саміту” (“Beyond the Bucharest Summit”). До аналізу і прогнозів також залучилися аналітики і науковці з різних країн. Опираючись на зазначене, можна стверджувати, що головна увага під час розробки нової Стратегічної Концепції має зосередитись на наступних основних і під час спірних питаннях:
Загальна безпека в протистоянні сучасним загрозам.
Співробітництво з міжнародними і неурядовими організаціями.
Взаємодія НАТО з Європейським Союзом.
Забезпечення стабільного безпекового оточення .
Глобальне партнерство.
Підвищення ефективності.
Розширення НАТО.

З питання загальної безпеки в протистоянні сучасним загрозам НАТО потребує більш глибокого погляду на колективну оборону і солідарність в новій безпековій обстановці. Незмінним залишиться положення про колективну оборону і колективні дії у випадку агресії або загрози агресії одній із країн-членів. В той же час, нова Концепція повинна передбачити виклики, з якими стикаються країни-члени (тероризм, кібер-атаки, глобальне потепління, енергетична залежність) і додаткові можливості, які необхідно розвивати, щоб захистити населення країн-членів від нових загроз в майбутньому.

Більшість цих загроз не потребують класичної військової відповіді, але вимагатимуть від союзників взаємної підтримки. Передбачається, що країни-члени розширеного Альянсу можуть не діяти колективно з деяких питань, а можуть організовувати спільні дії окремих союзників, а не всього Альянсу, в сферах спільних загроз, як наприклад кібер-атаки, ядерні загрози або енергетичні загрози. Тому, неминучим є визначення нового змісту колективної оборони і солідарності союзників.

Оскільки Україні в сучасному і майбутньому світі буде важко самостійно гарантувати національну безпеку, то їй доцільно слідувати курсом євроатлантичної інтеграції і розширювати співробітництво із Альянсом, з метою протистояння новим сучасним та майбутнім загрозам. В світлі передбачення спільних дій окремих союзників, Україна зможе співпрацювати з групами таких країн-членів Альянсу, які мають спільні з нею загрози, для протистояння їм.

Щоб досягти успіху у виконанні своєї місії Альянс повинен координувати дії і співпрацювати з іншими міжнародними і неурядовими організаціями. Альянсу не достає цивільної складової врегулювання криз. Розвиваючи її, він має ризик вдатися до дублювання або, що гірше, до дій, які пересікатимуться з діями інших світових акторів. Тому, нова Стратегічна Концепція має чітко визначити, що в сьогоднішній обстановці НАТО не залишатиметься єдиним гравцем з підтримання міжнародної безпеки та співробітничатиме з іншими організаціями.

Співробітництво з міжнародними організаціями не може здійснюватись на ситуаційній основі. Цей тип координації має базуватись на чіткому механізмі, щоб уникнути неефективних зусиль. НАТО потребує структурованого співробітництва в першу чергу з ЄС і ООН на стратегічному рівні, а також із рядом неурядових організацій на тактичному рівні.

Україна, як активна учасниця багатьох міжнародних організацій, зможе розвивати співробітництво з Альянсом на їх рівні та повинна забезпечити узгодження своїх дій в цих рамках з врахуванням членства в них.

Реформування НАТО має передбачати більшу узгодженість і взаємодію Альянсу з Європейським Союзом. Активний розвиток Європейської Політики Безпеки і Оборони (ЄПБО) поставив питання про можливість дублювання функцій двох організації, в яких одночасне членство мають двадцять одна держава. Тому ЄС і НАТО слід разом розвивати оборонні можливості, оскільки обидві організації опираються на одні й ті ж національні оборонні бюджети і національні збройні сили. Європейські лідери переконують, що Європейський Союз не є зменшенням ролі Альянсу, не є конкуренцією, а є політикою взаємодоповнюваності. Якщо Альянс і ЄС дублюватимуть функції, або розвиватимуться в різних напрямках, то жодна з цих організацій не досягне успіху. Тому передбачається, що Європейська Політика Безпеки і Оборони має стати європейською опорою Євроатлантичного Альянсу.

 
В нову Стратегічну Концепцію планується включити положення про більш тісне  співробітництво між НАТО і ЄС, а її розробка повинна здійснюватись з врахуванням зусиль ЄС в розвитку Європейської Політики Безпеки і Оборони.

З врахуванням взаємодоповнюваності ЄПБО і НАТО постає питання, чи може Україна за такого підходу стати членом ЄС і не бути членом Альянсу. Взаємодоповнюваність ЄПБО і НАТО вказує на створення в певному розумінні спільного безпекового простору, де не може йти мова про приєднання України виключно до європейської або євроатлантичної системи безпеки. Україна співпрацює з ЄС в безпековому вимірі і повинна узгоджувати два напрямки співробітництва: з ЄС і з НАТО.

 
В майбутньому НАТО повинно впливати на створення стабільного безпекового оточення. В цьому ракурсі зростатиме потреба у розширенні можливостей Альянсу для виконання завдань з врегулювання криз і підтримки миру та стабільності. Це вимагатиме додаткових зусиль у співробітництві з іншими країнами, проведенні миротворчих операцій та місій з підтримки миру під мандатом ООН. Країни-члени Альянсу виділятимуть все більше підрозділів і коштів для виконання завдань із забезпечення безпекового оточення. І тут виникне потреба залучення інших країн, які не є членами Альянсу, в тому числі України і Росії, як наприклад в операції у Середземному морі “Активні зусилля”.

Альянс прогресивно набуває можливостей управління кризами, сьогодні він діє за межами території країн-членів. Він все більше потребує дій з новими партнерами, але мова не йде про “глобальне членство”, а про “глобальне партнерство”, і НАТО не прагне бути глобальним поліцейським. Альянс повинен дотримуватись стратегії “глобального партнерства”, щоб бути здатним діяти в усьому світі.

Генеральний Секретар НАТО Яаап де Хооп Схеффер виступає за розширення контактів з країнами світу для покриття всього спектру загроз, від тероризму до розповсюдження зброї. НАТО має досягнути необхідного рівня узгодженості і взаємодії з глобальними партнерами, зразком чого може слугувати співробітництво в Афганістані. Більшістю європейських країн пропонується організувати глобальне партнерство на ситуативній основі, в ситуації з проведення конкретної операції або місії.

Україна, як партнер НАТО, продовжить брати участь в миротворчих операціях Альянсу під егідою ООН, що сприятиме її участі в забезпеченні стабільного і безпечного середовища, розвитку її збройних сил та зміцненню іміджу держави. У випадку членства України в НАТО, до переліку завдань створення безпекового оточення Альянсу увійдуть і завдання із протидії загрозам нашої держави та створення смуги безпеки на її кордонах.

Як воєнно-політична організація НАТО має підвищити свою ефективність. Нова Стратегічна Концепція має бути повністю чіткою в цьому плані - Альянс має змінювати свою структуру. Діяльність НАТО буде менше зорієнтована на процес і більше на результат, що потребуватиме адаптації і можливо скорочення управлінської ланки (штабів). Яаап де Хооп Схеффер вважає, що країни-члени НАТО в найближчий час мають збільшити бюджет Альянсу для забезпечення виконання зростаючого переліку завдань. 

Змінюючи структуру, НАТО має задовольнити потреби у власних засобах. В цьому ракурсі Україна має можливості контрибуції у військово-транспортних літаках та гелікоптерах. Саме в цьому сенсі вона могла б зайняти свою нішу у відповідності до політики “niche capabilities”.

З питання розширення НАТО нова Стратегічна Концепція повинна передбачати принцип “відкритих дверей” для нових членів та прояснити процедуру його реалізації, особливо з врахуванням того, що східноєвропейські країни (включаючи Україну) висловлюють намір стати членами НАТО. Тому, Стратегічна Концепція повинна визначити умови, які слід виконати перед прийняттям нових членів в майбутньому. В будь-якому випадку, передбачатиметься можливість кожної європейської країни вступити до Альянсу.

 
Ряд європейських країн-членів НАТО, зокрема Франція, прагнуть визначити, до яких розмірів Альянс має призначення розширюватись. У НАТО розглядатимуть також, що принесе нова країна-член для Організації і чи не порушить це структуру безпеки НАТО. І на ці питання теж має бути відповідь.

Очевидно, що в новій Стратегічні Концепції буде передбачено можливість, за якої Україна може стати членом Альянсу, особливо з врахуванням висновків Бухарестського самміту. Рухаючись шляхом набуття членства в Альянсі, Україна повинна знати майбутні критерії і вимоги для своєчасного проведення реформ і виконання критеріїв членства. В той же час, постає питання, чи здатний буде Альянс абсорбувати Україну до прийняття нової Стратегічної Концепції. Схоже, що ні. Україна є занадто великою, важливою і геополітично значущою країною, щоб її прийняття в Альянс здійснювалось без ревізії і чіткого визначення майбутніх призначення, ролі і концептуальних завдань. В цьому й полягає відмінність України від таких країн, як Хорватія, Колишня Югославська Республіка Македонія і Албанія, які геополітично вже знаходяться в сфері впливу і НАТО і ЄС. Оскільки робота з розробки нової Стратегічної Концепції може розпочатися на наступному самміті НАТО весною 2009 році, то її прийняття можна очікувати в 2011 році.

В цей період Україна може сподіватися на позитивне рішення щодо надання ПДЧ. Одночасно, Україна має продовжити здійснення реформ у всіх сферах життєдіяльності України з метою досягнення стандартів та критеріїв Альянсу, узгоджувати дії підготовки до вступу в НАТО з процесом інтеграції України до Європейського Союзу і поглиблювати співробітництва з НАТО за широким спектром напрямків, в тому числі: врегулювання криз, боротьба проти тероризму і організованої злочинності, енергетична безпека, використання військово-транспортних можливостей України, рятувальні операції, тощо.