Вперше після розширення 2004 року головування Євросоюзом взяла на себе нова країна-член, а саме – Словенія. Вона перейняла естафету від Португалії, якій вдалося зробити наступний крок на шляху закінчення внутрішньої реформи ЄС. Так, 13 грудня 2007 році головами країн та урядів ЄС було підписано Лісабонську угоду, яка замінила Європейську Конституцію (провалену свого часу Голландією та Францією). За Словенією у Євросоюзі головування візьме на себе Франція, одна з засновниць ЄС з чітким баченням щодо внутрішнього розвитку ЄС та його зовнішньополітичних пріоритетів. Якими є плани Словенії на наступні півроку? Що вдасться досягти за цей час у внутрішній політиці Союзу та як Словенія представлятиме ЄС назовні? Відповіді на ці питання пропонуються у цій статті.

Словенія, невелика центральноєвропейська країна, що межує з Австрією, Хорватією, Італією та Угорщиною, була однією з перших нових країн-членів, яка ввела євро, як національну валюту та приєдналася до Шенгенської зони, та першою, яка головує в ЄС. Головування триватиме шість місяців з 1 січня до 1 липня 2008 року. Протягом цього періоду Словенія буде «обличчям та голосом» Євросоюзу. Кожна країна, що головує в ЄС, має завдання, яке диктується її інтересами, досвідом та/або можливостями. Словенія, насамперед, вбачається як «міст» між ЄС та Балканами, особливо в процесі врегулювання питання незалежності Косова.

На технічному рівні вона повинна буде провести на своїй території біля 150 зустрічей, включно з 14 зустрічами на рівні міністрів. Всі інші заходи ЄС цього періоду проводитимуться в Брюсселі або Люксембурзі. Серед основних завдань головуючої країни є організація та ведення зустрічей Європейської Ради, Ради Європейського Союзу та підготовка засідань комітетів та робочих груп. Словенія також представлятиме Раду в її роботі та контактах з іншими інституціями ЄС, такими як Європейська Комісія та Європейський Парламент. Окрім цього, Словенія представлятиме ЄС в міжнародних організаціях та підтримуватиме відносини з країнами поза межами Співтовариства.

Зрозуміло, що брак досвіду та, насамперед, людських ресурсів, для такого відповідального завдання потребуватиме допомоги інших країн-членів та більш активної уваги Європейської Комісії. Ще в 2005 році, Німеччиною було запропоновано використати практику головування в так званих Трійках. Три країни, зважаючи на порядок ротації, розмір та географічне розташування, мають право об’єднатися заради спільного та послідовного головування протягом 18 місяців.

Таким чином, не порушуючи правил ЄС, Німеччина, Португалія та Словенія прийняли рішення щодо головування в форматі Трійки та надавати одна одній підтримку згідно зі спільною програмою. Насамперед, така вправа допомогла скоординувати дії декількох країн та забезпечити послідовність політики внутрішнього розвитку чи зовнішньополітичного курсу.

Основною темою німецько-португальсько-словенської Трійки було визначено продовження реформи ЄС (особливо що стосується завершення конституційного процесу), виконання поновленої Лісабонської стратегії та завершення формування європейської зони свободи, безпеки та внутрішніх справ (юстиції). Подальший розвиток спільної зовнішньої політики ЄС було визначено головним пріоритетом на наступні 18 місяців. На основі загальної програми Трійки кожна з країн-учасниць розробляла власну програму головування.

Окрім спільної роботи над програмою Трійки, країни погодилися співпрацювати і в процесі її виконання. На додаток, Німеччина, Португалія та Словенія почали використовувати Трійку для посилення двосторонньої співпраці через спільні культурні проекти, програми навчання та обміни експертами.

Вже зараз зрозуміло, що Любляна не залишиться на самоті навіть під час виконання власної програми головування. Німецький, британський та французький уряди відрядили своїх експертів, які мають відповідний досвід, на 6-місячний термін до словенських міністерств. Португалія допомагатиме країні в організації самміту лідерів ЄС та Латинської Америки, а Франція (яка головуватиме з другої половини 2008 року) представлятиме Словенію в більш ніж 100 країнах світу, в яких вона не має власних представництв (особливо в Африці).

П’ять основних пріоритетів словенського головування

1. Майбутнє Союзу та ратифікація Лісабонської угоди

Успіх Німеччини та Португалії у швидкому узгодженні та підписанні нової угоди, що дозволить ЄС просунутися на шляху до більш ефективних та демократичних інституцій, спонукає Словенію працювати з країнами-членами, щоб забезпечити швидку ратифікацію документу протягом 2008 року. Таким чином, новий Європейський Парламент, що обиратиметься в 2009 році, буде працювати в нових умовах. З свого боку, Словенія хоче показати приклад іншим країнам-членам, та ратифікувати угоду ще на початку цього року, одразу після Угорщини. З іншого боку, країна готова вдатися до роз’яснювальної роботи серед парламентів країн-членів, які ратифікуватимуть угоду.

Наразі закінчення інституційної реформи є одним з першочергових завдань Євросоюзу. Розширення 2004 року додало об’єднанню нових членів, але не змінило правил гри, які було розроблено для 15 країн-учасниць. У разі ратифікації нова угода дозволить розблокувати низку як внутрішніх, так і зовнішніх питань. Насамперед, Лісабонську угоду потрібно с сприймати як «угоду щодо реформ», а не як документ, що замінить невдалу Конституцією ЄС. Угода пропонує інституційні зміни (наприклад, розширення категорії спільних рішень у сфері зовнішньої та безпекової політики, які можуть прийматися більшістю, а не одностайно, з правом вета; заміна ротації країн-членів у 6-місячному головуванні на більш довготривале керівництво Євросоюзом, яке буде здійснюватися особами, що призначаються урядами ЄС тощо).

2. Наступний крок у реалізації Лісабонської стратегії 

Виконання Лісабонської стратегії є другим не менш важливим пріоритетом головування Словенії. Європейська Комісія позитивно оцінила виконання першого циклу стратегії та назвала його таким, що дозволив закласти основу для покращення показників щодо створення робочих місць та забезпечення сталого розвитку ЄС. Словенія планує розпочати другий цикл оновленої стратегії під час засідання Європейської Ради навесні 2008 року.

Таким чином, завданням наступного циклу є реалізація запланованих раніше пріоритетів стратегії та чітке дотримання за виконанням зобов’язань, які взяли на себе країни-члени ЄС. Словенія намагатиметься приділяти увагу таким чотирьом аспектам стратегії, як: 1)інвестиції в дослідження, знання та інновації, розвиток конкурентоспроможного середовища бізнесу; 2)адаптація ринку праці відповідно до демографічних змін; 3)енергетична політика та 4)зміна клімату.

Існує загроза, що доволі ліберальні пропозиції другого циклу, що їх було закладено бюрократами Європейської Комісії, можуть знайти супротив серед відомих країн-протекціоністів ЄС (насамперед, Франції та Німеччини). Однак, ніхто не очікує, що Словенії вдасться розв’язати конфлікт між цими «гігантами». Зазвичай, подібні питання в ЄС вирішуються на іншому рівні, тому лідери країн-членів ЄС будуть шукати спільної мови з Європейською Комісією поза рамками головування.

 3. Ще один крок на шляху розв’язання проблем зміни клімату та коригування енергетичної політики ЄС

Питання енергетичної політики ЄС та проблем зміни клімату знаходяться під особливою увагою Європейського Союзу та відображені не тільки в Лісабонській стратегії. За період головування в ЄС Словенія ставить за мету розпочати переговори серед країн-членів щодо «пакету про питання змін клімату та енергетичної політики». Цей документ, підготовлений Європейською Комісією, буде оприлюднено наприкінці січня цього року. Він містить пропозиції щодо об’єднання питань зміни клімату та енергетичної політики ЄС.

Під час 6-місячного терміну головування Словенія не пропонуватиме жодної власної ініціативи, але ставить перед собою амбіційне завдання – створення умов для пошуку консенсусу серед всіх країн-членів щодо цього документу вже наприкінці 2008 – на початку 2009 року. Також країна планує долучитися до розробки плану дій для досягнення визначених раніше показників ЄС щодо торгівлі викидами та поширення використання відновлюваних джерел енергії.

Що стосується енергетичної політики ЄС, Словенія продовжуватиме обговорення подальшої лібералізації внутрішніх ринків країн-членів та зменшення залежності Союзу від російських енергоносіїв. Однак, останні дії деяких країн-членів ЄС (наприклад, Болгарії), дозволяють робити висновки про те, що Словенії не вдасться досягнути великого прогресу щодо енергетичних питань і рішення щодо цієї політики залишатимуться в компетенції країн-членів ЄС. 

 
4. Посилення Європейської перспективи для західнобалканських країн

Ні для кого не є секретом, що кожна країна-член, що головує в ЄС, намагається робити акценти згідно з власними пріоритетами в зовнішній політиці Євросоюзу. Так, не стала виключенням і Словенія, яка проголосила зовнішньополітичним пріоритетом підтвердження європейської перспективи країн Західних Балкан.  Більш того, Словенія планує висунути ініціативу щодо введення безвізового режиму для цих країн.

Країни Західних Балкан відрізняються за рівнем розвитку та знаходяться на різних рівнях готовності до вступу в ЄС. На думку Словенії, підтвердження перспективи «відкритих дверей» буде визнанням досягнень тих країн, які успішно проводить болючі реформи та адаптується до норм та правил ЄС та стимулом для тих, які все ще знаходиться позаду інтеграційних процесів.

 
І звичайно ж, питання щодо статусу Косова не залишиться поза увагою словенського головування. Наразі консенсус щодо статусу цієї території всередині ЄС є відсутнім. Так,  лише двадцять країн-членів готові визнати її незалежність, в той час як Кіпр, Греція, Іспанія, Словаччина та Румунія залишаються серйозними противниками цієї ідеї.

Словенія, як ніхто більше в ЄС розуміє проблеми та походження конфліктів на територіях колишньої Югославії. Саме тому, на відміну від інших малих країн, які переважно опікуються рутинними питаннями під час головування, Словенія не зможе стояти осторонь під час консультацій щодо формування єдиної позиції ЄС щодо незалежності Косова.  Словенія може стати так званим «перекладачем» тих подій, що відбуваються на Балканах, та сприяти формуванню єдиної узгодженої позиції ЄС коли настане час для прийняття рішень щодо визнання незалежності Косова або перспективи членства для Сербії.

5. Налагодження зв’язків між культурами та традиціями в контексті європейського року міжкультурного діалогу

І останнє, але не менш важливе питання, до якого збирається долучитися Словенія під час свого головування – це посилення міжкультурного діалогу всередині ЄС та за його межами, яке відбуватиметься в рамках європейського року культурного діалогу . Зі свого боку, країна планує відкрити європейсько-середземноморський університет в місті Піран.

Перспективи головування Словенії в Європейському Союзі для України

Незважаючи на зміщення зовнішньополітичних акцентів Союзу на Балкани, відносини між Україною та ЄС розвиватимуться стрімко. Наприкінці січня цього року відбувається наступний раунд переговорів щодо нової посиленої угоди. Також, у разі позитивного рішення робочої групи СОТ та початку приєднання України до цієї організації, розпочнуться переговори щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. В контексті цих питань Словенія, як країна що досягла успіху в демократизації та модернізації економіки, може стати «радником» України. З іншого боку, участь словенських політиків у саммітах та переговорах з Україною, дає унікальну можливість налагодити контакти для формування проукраїнського лобі в «новому» ЄС. Згадаймо, що рішення про надання перспективи членства будь-якій країні приймається в ЄС одностайно і кожний голос на засіданні Ради є важливим.

 І на останок, Словенія може слугувати Україні прикладом, коли обмежені ресурси та брак досвіду, не перешкоджають участі країни в панєвропейських ініціативах, таких як Лісабонська стратегія чи боротьба з наслідками глобального потепління. Україні варто долучитися до цих ініціатив і в цьому Словенія також може надавати нашій країні допомогу.