|
Напевно, це виглядає як своєрідне політико-історічне дежа вю, коли Португалія – невелика за всіма критеріями країна, почала своє президенство в Європейському Союзі за умов і з цілями, які багато в чому тотожні викликам ірландському президентсву у першій половині 2004-го року. Хоча різниця існує і вона принципова. На початку 2004-го конституційний процес в ЄС повністю лежав у руїнах. Ірландії та її прем’єру Берті Ахерну вдалося зробити майже неможливе, й через півроку Конституційний Договір був готовий до ратифікації.
У потугальського прем’єр- міністра Жозе Сократеса політичний пріорітет – також конституція ЄС, хоча насправді вже під іншою назвою – «Договір реформи» і з великим бажанням нині головуючої пірєнейською країною надати документу титул «Лісабонський Договір».
Принципові пріорітети португальського головування були окреслені постійним представником країни в Європейському Союзі Альваро Мендоза е Моура в брюссельському Європейському політичному центрі: - посилення європейської політичної інтеграції; - посилення ролі ЄС у світовому вимірі; - посилення політичної спроможності ЄС (читай, ухвалення Договору реформи).
Всі три основні політичні цілі будуть підпрядковані ключовій меті португальського президенства – «подальшого розвитку Союзу та посилення європейського проекту». Враховуючи, що таке «посилення» відбувається вже більше півсторіччя, а багатьма апологетами євроінтеграції Договір реформи розглядається як знову проміжний етап до...Європейської конституції.
Початок роботи чергової Міжурядової конференції ЄС припав на кінець липня – першого місяця португальського президенства та майже початку політичного штилю літніх вакацій. Згідно обраної стратегії, португальці, які отримають потужну підтримку з Брюсселю (Баррозу також був нещодавно португальським прем’єром), Берліна, Мадрида, Рима, будуть максимально формалізувати переговори, зводячи їх до технічних моментів. Президенство розуміє, що сутнісні питання незворотньо призведуть до «ефекту доміно». Й головні «спалахи спротиву» будуть виходити з Варшави та Лондону.
Ситуція із Польщею виглядає майже непердбачуваною у випадку проведення в жовтні позачергових парламентських виборів. А неформальний самміт ЄС, на якому планується схвалити Договір реформи запланований на 18-19 жовтня. І хто з польських політиків буде ризикувати власною політичною долею за тиждень до виборів до Сейму? Хто буде згадувати про «джентельментську угоду» на червневому самміті про можливість блокувати ухвалення рішень в ЄС, про яку офіціоз ЄС чомусь намагається не вести мову взагалі. А ось головне питання щодо процедури ухвалення рішень у Раді Міністрів ЄС буде обговорюватися, без виключення, всіма польськими політичними гравцями.
У Британії ситуція стає все гострішою та гострішою, що в кінці-кінців також може призвести до позачергових парламентських виборів і також восени. Суттєва частина фракції лейбористів у парламенті відкрито закликає до проведення національного референдуму. Але Гордону Брауну європейські політики відкрито заявляють, що майже всі британські застреження були враховані, що навряд чи відповідає дійсності, а близько 80% британців будуть голосувати «проти» конституції під новою вивіскою.
У випадку провалу «португальського бліцкригу», договірно-реформістське питання буде розглядатися на черговому грудневому самміті й тоді Франція відкрито підніме питання про кордони Союзу. Після відпускний політичний настрій в ЄС буде визначено вже незабаром – 7-8 вересня на засіданні міністрів закордонних справ під час нового етапу роботи Міжурядової конференції.
У 2000 році під час останнього португальського президенства була проголошена одна із найбільш амбіційних програм в історії ЄС – Лісабонська Стратегія. У 2005 році ця програма вже називалася «поновлена Лісабонська Стратегія», а в 2007 році вже просто як Програма заради зростання та зайнятості. На такому далеко не райдужному тлі Португалія просто не ризикнула оголошувати про якісь проривні наміри, що з політичної точки зору вельми виправдано.
По-перше, чергова ревізія економічної стратегії Союзу запланована на 2008 рік і на даний час додати до «поновленого Лісабону» майже нічого. По-друге, власне Португалія, не дивлячись на відповідні спроби уряду Сократеса просунути реформи, є одним із європейських аутсайдерів із рівнем безробіття на позначці у двадцять відсотків.
У жовтні, як заплановано, Європейська Комісія опублікує доповідь з питань розвитку внутрішнього ринку ЄС та яка буде, якщо дозволять політичні обставини, дискутуватися на грудневому самміті. В цьому контексті, президенство буде максимально сприяти ухваленню директиви з лібералізації поштових послуг. Окрім того, планується фокусування президенства на підтримці малих та середніх підприємств, зокрема, через програму Eurostars.
Не планує залишити поза увагою португальське президенство і соціальний порядок денний, плануючи розпочати стратегічні дебати щодо політики та інструментів, які б гарантували сталість так званої європейської соціальної моделі, хоча донині так ніхто й не надав визначення цієї моделі. А також президенство запланувало надати чіткого визначення новому «загальному спільному принципу» ЄС – flexicurity (тобто, гнучкість та соціальний захист).
В рамках «Європейського простору свободи, безпеки та юстиції» президенство запланувало поліпшити координацію дій між національними поліціями, зокрема, через ширше використання інформаційних технологій щодо обміну закритою інформацією. Офіційний Лісабон запланував підсилити Frontex – агенство ЄС, яке опікується кордонами та боротьбою з нелегальною іміграцією. В цьому ж контексті треба й розглядати, заплановану на 18-19 листопада, міністерську конференцію ЄС-Середземномор’я щодо міграції.
Й поза сумнівом, що для Португалії справою честі стане закінчення переговорів щодо чергового розширення Шенгенської зони з початку 2008 року. На даний момент єдиною пересторогою для «зони вільного пересування» є незакінченість інсталяції нової бази даних обміну інформацією «Шенгенські інформаційні системи - 2» (SIS2). Але тимчасовим компромісом може стати удосконалена версія нині існуючої системи з дивною назвою SISone4ALL.
Жодного здивування не повинен викликати факт зміни зовнішнього вектору ЄС під головуванням Португалії в напрямку півдня та Південної Америки. Самміт ЄС-Бразилія 4 липня став першим заходом у цьому ланцюзі. На кінець листопада заплановані самміти ЄС-Китай та ЄС-Індія у Пекіні та Делі відповідно. А вінцем «південної активності» офіційного Лісабону запланований стати самміт ЄС-Африка 8-9 грудня. Хоча політичний ризик щодо долі цього самміту, який пов’язаний із «проблемою Мугабе», високий.
Але все ж таки «східний вектор» теж чітко виписаний у щоденнику португальського президентсва. На 26 жовтня запланований дуже складний самміт із Росією. А на середину вересня запланований самміт ЄС-Україна, від якого навряд чи можна буде очікувати «проривних» результатів, коли думки українських учасників будуть спрямовані на дату 30 вересня, а португальських та євросоюзівських – на 18-19 жовтня.
| 
