Карл Роув залишає Білий Дім. Карл Роув був разом із Джорджем Бушем майже чотирнадцять років. Вони зустрілися у Техасі, коли Роув почав закладати підвалини найбільш міцного штатного відділення Республіканської партії у країні та одночасно очолив успішну для Буша-молодшого губернаторську гонитву. Після своєї перемоги новий техаський губернатор вперше назвав свого нового політичного гуру «архітетором». Політичні супротивники та критики назвали Роува «мізками Буша».

Саме на початку 90-х формувалися основи стратегічних успіхів майбутнього, саме в той час коли в країні майже повністю домінували демократи. Нині ситуація багато в чому тотожня.

2000-й рік став роком однієї з найбільш вражаючих перемог в сучасній політичній історії США. Для дуже багатьох президентська перемога Джорджа Буша виявилася тріумфом, несподіванкою та шоком. Але тільки не для Карла Роува.

Він привів республіканців до перемоги на виборах у Конгрес у 2002-ому на тлі, як відмічає Джеймс Карвілл – головний стратег президентської 92-го року кампанії Білі Клінтона, «майже історично неможливого контексту».

Й у 2004 році Карл Роув став принциповим стратегічним архітектром вражаючого повторного переобрання Джорджа Буша. Фред Барнес, виконавчий редактор «The Weekly Standard» пише, що «політичні радники на кшталт Роува пропонують поради, але не дива». Стратегія Роува у 2004-ому була більше схожа на диво. Він запропонував переконувати у консервативних та неоконсервативних цінностях... консерваторів та неоконсерваторів, рахуючи, що саме ці виборці ближче до політичного центру в порівнянні з демократичним ліберальним електоратом.

Більше того, Роув переконав команду президента не витрачати сили та засоби на агітацію незалежних, поміркованих республіканців та консервативних демократів. Джордж Буш виграв із колосальною перевагою більш ніж в три мільйони голосів. Листопад 2004-го став зенітом слави «архітектора», але листопад 2004-го став і першим місяцем, після якого почався відлік до відставки.

Роув доклав зусиль аби поєднати майже несумісне. Він став одночасно політичним стратегом та офіційною урядовою особою. Він не тільки виконував обов’язки в Республіканському Національному Комітеті. Карл Роув мав свій власний робочий кабінет в Західному крилі Білого Дому. Він був послідовно помічником президента, головним радником та заступником глави апарату головного адміністративного будинку США. Останній пост він зайняв після того, як руйнуюча «Катрина» залишила жахливі сліди на території Луїзіани. Саме тоді Роува почали ідентифікувати як архітектора реформування системи соціального страхування, іміграційного законодавства, відповідального за призначення та звільнення у міністерстві юстиції, а також до інших державних установ. Але іракська кампанія була гранд-стратегією Білого Дому, яка прямо чи опосередковано підім’яла під себе всі інші ініціативи та проекти. Хоча Карл Роув, фактично, не був задіяний в реалізації іракської стратегії.

«Це небезпечно одночасно надавати політичні консультації та бути відповідальним за реалізацію політики», - каже глава Республіканської партії в Техасі Томас Поукен, багаторічний критик Роува. «Комбінація урядового консерватизму та екстраординарний неоконсервативний вплив на зовнішню політику був руйнуючий». Суперечлива, на мій погляд, думка.
За деякими свідченнями, 56-річний Роув починав із 2006 року усвідомлювати, що існуючі тенденції навряд чи будуть сприяти реалізації його перспективних планів та почав готуватися до відставки. Вже тоді кар’єра Роува, за думкою Петера Бекера та Майкла Флетчера з «The Washington Post» чітко демонструвала наступне: «Безумовну важливість, яку можуть відігравати стратеги та жорсткі рамки того, чого вони можуть досягнути». Так трапилося із реформуванням системи соціального забезпечення. Так трапилося й з гострою необхідністю реформи іміграційного законодавства.

Також невизначеною залишається доля й інших ініціатив, тому що «фактично, будь-яка важлива політика президента була такою, що в її розвитку був задіяний Роув», - відмічає заступник глави апарату Білого Дому Джоель Каплан. Стратеги-республіканці передбачали, що відставка Роува буде втратою для Білого Дому, але не такою чутливою, як це могло трапитися на початку президенства Буша. «Це завжди найбільш складний період будь-якого президентства», - відмічає губернатор Індіани Мітчел Даніель, який раніше працював у Білому Домі на посаді бюджетного директора. «Ефективність найбільш вірогідна в сфері зовнішньої політики, якщо можлива взагалі». Але де за такий короткий проміжок часу віднайти надзвичайно ефективного менеджера в сфері зовнішньої політики і хто ризикне своєю власною репутацією?

Апарат Білого Дому знову увійшов у стадію трансформації, на цей раз останю за президенства Буша-молодшого. Глава апарату Джошуа Болтен передбачає, що функції Роува будуть перерозподілені та очікує ще декількох відставок. Знову запрошується до співробітництва Ед Джілеспі, перевірений апаратчик. Але всі чудово розуміють, що віднайти приблизно рівноцінну заміну Карлу Роуву буде неможливо, тим більше у новій фазі – початку передвиборної гонки, що розпочалася як ніколи рано в американській  історії. Джошуа Болтен усвідомлює це та визнає, що можливості для законодавчих ініціатив у послабленої президентської команди суттєво обмежені: «Навіть якщо наступні вісімнадцять місяців не принесуть результатів у реалізації президентського порядку денного, все рівно цей термін буде важливий для визначення тем для майбутнього дебатування».

Для відвертих політичних супротивників із демократичного табору відставка Карла Роува майже як свято. Багато хто з демократів відверто називають Роува відповідальним за глибоке розділення країни. «Карл Роув став архітектором політичної стратегії, яка залишила країну дуже поділеною, спеціальні інтереси були надзвичайно превалюючими й американці опинилися відділеними від свого уряду як ніколи раніше», - стверджує, що, між іншим, не є дивним для претендента на президентську посаду, сенатора Барака Обама. А колишній сенатор Джон Едвардс був більш прямолінійним: «До побачення, без тебе впораємося».

Стоячи вранці 14 серпня на Південній галявині Білого Дому президент Джордж Буш та Карл Роув, практично, не могли побороти свої емоції. «Карл Роув прямує вниз по дорозі», - символічно та емоційно промовив президент, та додав: «Я незабаром також піду цією дорогою». Після чого президентський лайнер рушив до рідного для обох Техасу.

Роув на час планує залишити політику та написати книгу про президентсво Буша. Але, майже неможливо уявити, що він буде просто спостерігати осторонь на нову президентську битву.   

А для Республіканської партії постає питання стратегічної важливості: «Хто стане «новим Карлом Роувом» для республіканського кандидата у 2008 році, якщо такий «Карл Роув» існує?».