Схоже, що незалежно від результатів підрахунку голосів на французькому референдумі з питання Конституційного Договору Європейського Союзу в ніч на 30 травня 2005 року, історія самостійно відповідає на виклики, що були сформульовані в знакових промові Йошки Фішера в 2000 році та Лаекенській Декларації грудня 2001-го.

 Фактично, переплелися три основні тенденції, що панують на європейському континенті:

- принципове нерозуміння сучасного та перспективного розвитку ЄС;
- нерозуміння ролі країн-учасниць, одночасно з втратою впливу раніше ключових держав; - природньо негативна реакція на внутрішньополітичну ситуацію та політичне керування національних керівників. 

Сценарій 1.  Найбільш заспокійливим, з точки зору прямолінійної політичної логіки, видається легітимна можливість продовження функціонування Європейського Союзу в рамках існуючого Ніццького Договору, положення якого повністю увійшли в юридичну силу з 1 листопада 2004 року. Але, над всіма чинниками європейського політичного процесу буде тяжіти гіркота надзвичайної сили політичної поразки, що буде спонукати до пошуку будь-якого ефективного виходу із фактичного тупіку.

При цьому, треба враховувати, що вкрай складна "3 -х порогова" формула прийняття рішень в Раді ЄС за умови її фактичного застосування, різко ускладнить процес ухвалення рішень. За підрахунками аналітиків, рівень неприйняття рішень за "ніццької формули" може досягати рівня 98 відсотків.

Сценарій 2. Франція, можливо, буде запрошена до проведення повторного референдуму. Як відомо, Данія в 1992 році та Ірландія в 2002 році використали процедури повторного голосування щодо підтримки "Маастріхту" та "Ніцци", відповідно. Але, проводити паралелі, правові й політичні, між цими міжнародними документами є некоректно.

Враховуючи той факт, що позиція французів по відношенню до Конституційного Договору (КД) навряд чи зміниться, а багато хто з ключових фігур французького політикуму будуть вимушені піти у відставку, можливість переголосування у країні не виглядає переконливим.

Сценарій 3. За результатами негативного голосування Європейська Рада може прийняти рішення щодо запропонування Франції залишити Європейський Союз. При цьому, процедура виключення країни не може бути застосована, враховуючи відповідні положення, зафіксовані в Договорі про ЄС.

Якщо проект відповідного рішення може з'явитися в порядку денному екстреного самміту Європейської ради, для відповідного рішення повинна бути одностайна підтримка країн-членів, включаючи голосування Франції. Згідно, навіть, формальних процедур, рішення відносно виключення Франції є майже безперспективним.

Сценарій 4. Враховуючи величезну політичну відповідальність за провал національного референдуму Президент Ширак відправляє у відставку непопулярний уряд Раффарена і терміново формує склад нового. Новий уряд (який, скоріш за все, очолить Ніколя Саркозі) звертається до Національних Зборів із проектом резолюції про вихід Франції зі складу ЄС. При цьому, маючи на увазі початок утворення нового, міждержавного, радше федеративного, пан-європейського утворення.

Такий варіант не повинен відкидатися, але його реалізація буде вкрай ускладнена вже на початковому етапі саме й за позиції вищого законодавчого органу Французької Республіки.

Сценарій 5.  Екстрений Самміт ЄС приймає рішення про скликання надзвичайного Конвенту Європи, якому буде доручено розробку в максимально стислі терміни нового тексту головного документу ЄС, з якого однозначно буде вилучено слово "конституція".

Але, окрім того, що новий Конвент, поза сумнівом, не зможе очолити колишній французький президент д'Естен, серйозним питанням стане формування його складу. І надзвичайно важким випробуванням для членів Конвенту стане вироблення нового глибоко компромісного документу.

В умовах глибокої політичної кризи, в якій опиниться ЄС, сценарій скликання нового Конвенту Європи виглядає одним із найбільш прийнятних, компромісних та  перспективних.

Сценарій 6. Приймається рішення про скликання нової Міжурядової Конференції ЄС, свого роду міні - Міжурядової конференції, яка буде присвячена розгляду виключно обмеженого кола положень, зафіксованих в проекті КД. Серед них треба визначити, як пріоритетні - встановлення процедури "подвійної більшості" прийняття рішень, введення поста Президента Європейської Ради та введення поста міністра закордонних справ.

Запропоновані міні - Міжурядовою Конференцією зміни повинні будуть знову винесені для ратифікації, але враховуючи іх "мінорний" характер, застосовуючи тільки парламентські процедури. Виключення складе Ірландія, де проведення загальнодержавного референдуму є обов'язковим.

Такий сценарій, хоча й буде викликати серйозні заперечення, враховуючи його "закритий бюрократичний характер", має великі шанси для впровадження та відкриє свого роду "часовий період" для вироблення спільної узгодженої позиції на хоча б коротко-термінову перспективу.

Сценарій 7. Вперше в історії ЄС може бути застосована прпоцедура "поглибленного співробітництва", що зафіксована в Договорі про ЄС, схваленого в Ніцці. Рішення про початок реалізації процедури "поглибленного співробітництва" повинно бути підтримано, як мінімум вісіма країнами та винесене для одноголосного ухвалення саммітом Європейської Ради. Подальші правові дії групи країн "поглибленного співробітництва", фактично, не є врегульованими. Тому, практична реалізація іх діяльності (фінасування, процедури ухвалення рішень, керуючі органи) зіштовхнуться з дуже серйозними практичними ускладненнями.

Але, цей варіант розвитку є відносно перспективним.

Сценарій 8. За наслідками неможливості поновлення конституціного процесу, Франція та Німеччина на протязі вкрай обмеженого проміжку часу декларують створення нової формації країн, або клубу країн з великою федеративною складовою та основним пріоритетом "ринкової економіки високого рівня соціального захисту". Основу цього клубу, окрім цих двох країн, складуть Бельгія, Іспанія, Люксембург та, можливо, Італія, в разі перемоги на виборах ліво-центристської коаліції на чолі з Романо Проді. Основними сферами опіки такого утворення можуть стати: введення єдиного податкового законодавства, єдина політика в сфері охорони кордонів, діяльністі поліції та кримінального судочинства, серйозна військова інтеграція, спільні дії в сфері наукових досліджень та розвитку.

В разі існування такої квазі-федеративної групи країн, її співіснування з іншими країнами в рамках існуючого законодавства ЄС проектується, як вкрай складним для практичної реалізації. Якою буде при цьому роль Європейського Парламенту, Європейської Комісії, Секретаріату Ради та інших органів залишається малозрозумілим.

Сценарій 9. "Мінімально" залишаючись в рамках існуючого Договору про ЄС, відбувається формування двох, конкуруючих за принциповими політичними принципами, утворень. Один спектр складають такі країни, як Велика Британія, Польща, Чехія, Ірландія, Нідерланди, балтійські та скандинавські країни - прихильники міжурядового підходу функціонування ЄС, конкуруючої ринкової економіки. Інший спектр - прихильники федеративної інтеграції та соціально-ринкової економіки - Франція, Німеччина, Іспанія, Бельгія, Люксембург, Португалія, Словенія, Греція.

Довго-, й навіть, середньосторокове співіснування таких двох груп країн в рамках єдиного Європейського Союзу спрогнозувати дуже важко, якщо взагалі можливо.

Сценарій 10. На самміті ЄС приймається рішення про припинення існування організації, тобто її розпуск. Одночасно з цим, приймається рішення про скликання пан-європейського форуму за участі всіх країн континенту для окреслення майбутнього Європи.

Але, навіть потенційне французьке "Qui" тільки лише на час відтермінує принципову необхідність пошуку відповідей на фундаментальні сучасні та майбутні виклики Європейському Союзу. І скоріш за все, цей пошук, якщо він розпочнеться, буде відбуватися на дуже важкому та складнопрогнозованому тлі.

Через три дні після Франції мешканці "країни тюльпанів" будуть запрошені на виборчі дільниці. За ними - данійці, поляки, чехи.

Та громадяни Об'єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії?