У Національний день ядерних технологій – нового свята, внесеного у календар Ісламської Республіки Іран (ІРІ) - на фоні потрійного ореолу символу атома президент Ірану Махмуд Ахмадінеджад урочисто оголосив, що його країна вступила до клубу ядерних держав і розпочинає виробництво збагаченого урану у промислових масштабах. Це означає, що обладнання, встановлене у підземному ядерному центрі в Натанзі, дозволяє збагачувати уран у кількості, достатній для підтримання діяльності атомного реактора. У свою чергу, віце-президент ІРІ та керівник Організації з атомної енергії Ірану (ОАЕІ) Голам-Реза Агазаде не лише підтвердив факт монтажу першого каскаду з 3 тис. центрифуг, але й повідомив про наміри довести кількість центрифуг на ядерному об’єкті в Натанзі до 50 тис. Враховуючи те, що остання резолюція РБ ООН вимагала від Ірану до кінця травня призупинити майже всі роботи по ядерній програмі, всі ці заяви пролунали як відкритий виклик міжнародній спільноті та чергове свідчення твердих намірів Ірану продовжувати діяльність у цьому напрямку. Виявляється, що нікому не потрібними були заклики Ради Безпеки ООН, санкції, запроваджені проти Тегерана 24 березня Сполученими Штатами, Францією, Великою Британією, Росією та Китаєм, адже  іранський президент відкинув їх? Водночас, поряд із схвильованістю, у світі існують і серйозні сумніви щодо того, наскільки заяви іранського президента відповідають реальності.

Сьогодні ситуація навколо Ірану обговорюється у двох аспектах: чи дійсно іранці наближаються до створення атомної бомби та чи збираються американці розпочати війну в Ірані. Саме тому заява іранського президента викликала неабиякий резонанс у світі. Вашингтон, який глибоко переконаний у тому, що ядерна програма Ірану є лише прикриттям для створення ядерної зброї, назвав „великою помилкою” перехід Тегерана до промислового виробництва урану. Офіційний представник Держдепартаменту США Шон Маккормак заявив, що Іран втратив ще одну можливість домовитися. „Заява іранського президента та відмова Ірану від переговорів по „ядерному досьє” призведе до серйозних наслідків. Міжнародна спільнота має показати іранцям, що вони не отримають переваг від такої своєї поведінки”, - додав Шон Маккормак. Водночас він наголосив на тому, що США і надалі мають намір вирішувати ядерну проблему Ірану дипломатичним шляхом. Отже, США очікуватимуть, поки сплинуть чергові 60 днів – термін, наданий 24 березня Ірану Радою Безпеки ООН для призупинення збагачення урану. До того часу керівник МАГАТЕ Мухаммед Аль-Барадеї представить нову доповідь щодо стану ядерної програми Ірану.

Із „глибоким занепокоєнням” відреагувала на заяви іранського президента і Президенство Європейського Союзу. В офіційній заяві МЗС Німеччини - країни, яка головує в ЄС – йдеться, що такий крок Ірану прямо суперечить численним вимогам МАГАТЕ і обов’язковим вимогам РБ ООН. Німеччина від імені ЄС закликала Іран виконати вимоги міжнародного співтовариства і повернутися до переговорного процесу для врегулювання конфлікту. Окрім того, стурбований Берлін запропонував створити єдину систему ПРО в рамках НАТО для захисту від Ірану як „найбільшої загрози для світового співтовариства”.

Москва сприйняла гучну заяву іранського лідера доволі стримано. „Ми серйозно сприймаємо ситуацію навколо іранської ядерної програми і хочемо базуватися не на емоційних політичних жестах, а на фактах, підтверджених експертами МАГАТЕ”, - зазначив керівник російського МЗС Сергій Лавров. „Росія має намір підтримати зусилля ООН, пов’язані із вирішенням іранської ядерної програми”, - заявив керівник Росатома Сергій Кірієнко.

ООН, у свою чергу, вирішила поки що утриматися від коментарів щодо заяви іранського президента та відмови Ірану виконати вимоги Ради Безпеки: Об’єднані Нації чекатимуть до 24 травня, коли спливе 60-денний термін, наданий резолюцією РБ для того, щоб МАГАТЕ підготувала доповідь про результати виконання Іраном вимог міжнародного співтовариства.

„Тегеран йде шляхом, прокладеним не Лівією, яка відмовилася від ядерної програми, а шляхом Північної Кореї, яка втягнута у шестисторонній переговорний процес (дві Кореї, США, Японія, Китай і Росія): Пхеньян погоджується піти на роззброєння в обмін на поставки енергії і покращення стосунків з США”, - пише італійська Ла Реппубліка.

Отже, заява іранського президента сколихнула міжнародне співтовариство. До того ж, для оприлюднення „радісної новини” Ахмадінеджад не випадково обрав 9 квітня. Рівно рік тому Тегеран оголосив, що отримав у лабораторних умовах уран, збагачений більш ніж на 3,5% (для виробництва бомби необхідне збагачення до 90%). За словами експертів, для збагачення урану до 90% і створення протягом року атомної бомби потрібні лише кілька тисяч центрифуг. Беручи до уваги заяви Махмуда Ахмадінеджада про 3 тис. центрифуг та взяті Іраном темпи, можна припустити, що необхідну кількість центрифуг у 50-60 тис., необхідних для промислового виробництва високозбагаченого урану, країна може отримати вже навесні наступного року. Таким чином, Іран однозначно дає зрозуміти, що, незважаючи на всі заклики ООН, він має намір самостійно отримувати ядерне паливо. А вже як його використають далі – це питання майбутнього.

Разом із тим, ряд західних і російських спостерігачів та політиків мають сумніви щодо можливостей Ірану збагачувати уран у промислових масштабах і розцінюють заяви іранських керівників як безпрограшний пропагандистський хід, спрямований на укріплення свого становища всередині країни. Водночас, Іран прагне створити нові реалії, з якими мають рахуватися інші сторони - це один з елементів його стратегії на переговорах, вважає аналітик з питань нерозповсюдження зброї масового знищення із Arms Control Association Пол Керр. За його словами, іранці наслідують інші країни, які на початковому етапі піддавалися критиці світової спільноти за збагачення урану, проте пізніше зберегли за собою право на здійснення програм. Заяву іранського президента як тактичний хід у політиці схильний вважати і експерт з Міжнародного інституту стратегічних досліджень у Лондоні Марк Фітцпатрик, який не заперечує прогресу іранської ядерної програми, проте називає занадто самовпевненими заяви щодо промислового збагачення урану.

Сумнівається у ядерному потенціалі Ірану і керівник МАГАТЕ Мохаммед Аль-Барадеї. За даними Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) станом на лютий 2007 року, в ядерному центрі в Натанзі встановлено не більше тисячі центрифуг, з яких далеко не всі готові до роботи. Керівник МАГАТЕ у четвер, 12 квітня, заявив, що будівництво Іраном заводу для збагачення урану знаходиться на початковому етапі, і виробництво збагаченого урану поки не сягає промислових масштабів. Занепокоєння викликають не масштаби виробництва, а прагнення і мотивація іранського керівництва. До того ж, ані іранський президент, ані його заступник та за сумісництвом керівник Організації з атомної енергії Ірану Голам-Реза Агазаде не уточнили, у чому полягає „промисловий рівень” та не назвали точну кількість встановлених у Натанзі центрифуг. „Існують різні визначення масштабів промислового виробництва. Іран поки що знаходиться на початковому етапі”, - сказав Мохаммед Аль-Барадеї.

На думку МАГАТЕ, Іран зміг би створити ядерний заряд не раніше, аніж через чотири-шість років. Таким чином, є ще час для переговорів з Тегераном. Водночас в інтерв’ю радіостанції Дойчландфунк офіційний представник МАГАТЕ Меліса Флемінг підкреслила, що наразі немає очевидних фактів того, що Іран відхилився від мирного спрямування своєї ядерної програми і рухається у напрямку створення атомної бомби. Офіційний представник МАГАТЕ зазначила, що Іран має право на мирне використання атомної енергії. У той же час Меліса Флемінг сказала, що існує дуже багато недовіри до іранської ядерної програми і закликала Тегеран до більшої прозорості і відкритості щодо ядерної діяльності. Два експерти МАГАТЕ прибули 10 квітня до Ірану. Вони протягом тижня проводитимуть перевірки у центрі збагачення урану в Натанзі. До 30 квітня інспектори МАГАТЕ представлять свою доповідь, і Тегеран назве точну кількість встановлених центрифуг.

Спецслужби США також не змінили своїх прогнозів щодо оцінки ядерної програми Ірану, заявила у вівторок прес-секретар Білого дому Дана Періно. Згідно з розповсюдженим раніше у Вашингтоні офіційним прогнозом американської розвідки, Іран не зможе створити ядерну зброю раніше 2010 року. Ці розрахунки вірні лише за умови, що Іран зможе без проблем впоратися з кожним етапом розробки, а це для Ірану наразі є практично неможливим. Американські спецслужби вважають, що для створення ядерного заряду Ірану знадобиться від 10 до 15 років.

У свою чергу, керівник Росатома Сергій Кірієнко також висловив сумніви щодо початку промислового збагачення урану Іраном. За його словами, необхідно не лише побудувати потрібну кількість центрифуг, а й налагодити їхню роботу, що є доволі складним процесом. Незважаючи навіть на збільшення кількості центрифуг, про що заявив іранський лідер, це ще не можна назвати рівнем промислового виробництва. Російські експерти майже не сумніваються у тому, що Іран занадто перебільшує свої ядерні можливості. Для того, щоб збагатити уран на своїх потужностях, Ірану знадобиться 5-7 років, кажуть російські спеціалісти. До того ж, іранці не мають на сьогодні технологій для подальшого поводження зі збагаченим ураном.

Отже, відокремивши атомні факти від політичної риторики, можна сказати, що в  реальності Іран ще далекий від створення повноцінного ядерного циклу, який дозволив би йому виробляти як достатню кількість палива для атомних електростанцій, так і компоненти для ядерної зброї. Експерти оцінюють кількість центрифуг, необхідних для отримання високозбагаченого урану в промислових масштабах, у 50-60 тис. одиниць. Питання лише у тому, скільки часу знадобиться Ірану для досягнення цієї кількості.

Зрозуміло одне: Іран не бажає зовнішнього контролю над процесом збагачення урану, тому відмовляється від доволі вигідних пропозицій і Росії, і постійних членів РБ ООН та Німеччини. Нагадаємо, Ірану пропонували сприяння під час вступу до СОТ, допомогу у створенні атомних електростанцій та постачання запчастин для зношених цивільних літаків в обмін на відмову від збагаченні урану. Росія пропонувала збагачувати уран на своїй території, гарантуючи, що іранські атомні реактори будуть повністю завантажені ядерним паливом. Здається, Іран тягне час на переговорах, щоб отримати можливість розпочати збагачення урану на необхідному для створення бомби рівні. При цьому очевидно, що бомба йому не потрібна, адже її просто немає куди скидати: США далеко, а в Ізраїлі постраждати можуть не лише євреї, а й араби як на ізраїльській, так і на палестинській територіях. ІРІ, яка прагне стати лідером усього мусульманського світу, не піде на вбивство своїх єдиновірців. Тому доволі вірогідним здається те, що Тегеран просто прагне досягти так званого рівня „п’ятихвилинної готовності” – зупинитися за крок до створення бомби. Цим керівництво країни вб’є одразу кількох зайців: здобуде нечуваний авторитет в очах власного народу, посяде домінуючі позиції в мусульманському світі та зможе диктувати Заходу свої умови.

Не обійшлося й без погроз з боку Ірану 9 квітня. „Якщо на Іран буде продовжуватися чинитися тиск через його виключно мирну ядерну програму, то країна перегляне участь у Договорі про нерозповсюдження ядерної зброї”, - заявив керівник іранської делегації на переговорах щодо ядерної проблеми Ірану Алі Ларіджані. За таких обставин необхідно брати до уваги ще один момент. Іранське „ядерне досьє”, яке стало ключовим питанням минулого тижня на сесії Комісії ООН із роззброєння, фактично розкололо ООН на два табори. Європейці вимагають від Ірану пояснення всіх питань щодо його ядерної програми. Водночас країни, що розвиваються, наголошують на безумовних правах Ірану та інших держав мати свої ядерні мирні програми. Ряд дипломатів вважає, що приклад Тегерана візьмуть на озброєння інші країни, у першу чергу, так звані „порогові”, яким до власної ядерної зброї лише крок (Саудівська Аравія, Єгипет, Канада, Японія, Південна Корея, Аргентина, Бразилія), яких не зупинять заяви про мирний характер іранської ядерної програми. З цієї причини мало хто з експертів сумнівається у тому, що реальний перехід Ірану до промислового збагачення урану спричинить крах режиму нерозповсюдження ядерної зброї.
Таким чином, заява Махмуда Ахмадінежада щодо початку виробництва збагаченого урану у промислових масштабах вивела іранську ядерну кризу на якісно новий рівень і стала свідченням того, що Іран, незважаючи на тиск міжнародної спільноти, не збирається призупиняти цей процес і не введе мораторій на збагачення урану. Водночас, за словами радника секретаря Вищої ради національної безпеки Ісламської Республіки Алі Ага Мохаммаді, Іран готовий відновити переговори щодо ядерної проблеми після припинення тиску на нього.

Постає питання: що робити міжнародному співтовариству по завершенню 60 днів з моменту прийняття останньої резолюції РБ ООН по Ірану № 1747 від 24 березня? Світова спільнота не вирішила, що вона робитиме після 24 травня. Європа, Росія і Вашингтон вважають найкращим рішенням переговори – „єдиний розумний та життєздатний шлях вирішення іранської ядерної проблеми”, за словами офіційного представника МЗС Росії Міхаїла Каминіна. Необхідною умовою для їх початку є тимчасове призупинення Іраном збагачення урану в односторонньому порядку. Надання допомоги у виробництві необхідної електроенергії та гарантії безпеки могли б переконати Іран у тому що немає необхідності застосовувати крайні заходи. Це найбільш бажаний варіант вирішення іранської ядерної проблеми.

Інший варіант - прийняти більш жорстку резолюцію. Проте не виключено, що у відповідь Іран перерве членство у МАГАТЕ та збагачуватиме уран вже безконтрольно.

Санкції також не дуже лякають іранців. Зазначені у прийнятих резолюціях ООН санкції не дуже ефективні і не завдають великих збитків країні. Невідомо також і те, як запроваджені санкції, у тому числі й заборона на постачання будь-якого виду обладнання, яке може бути використане для завершення ядерного циклу, відобразяться на реальному технічному стані Ірану. Тим більше, що реальний стан речей в ядерній галузі Ірану з певною долею достовірності зможуть змалювати лише інспектори МАГАТЕ, які винесуть свій вердикт щодо кількості центрифуг в Ірані, які здатні підтримувати необхідну швидкість обертання, та чи не стикаються іранці з проблемами технічного характеру. Дійсно руйнівні наслідки для Ірану могло б спричинити ембарго на експорт нафти та газу, проте це навряд чи реально.

Проте чітко зрозумілим є те, що силового варіанту вирішення іранської ядерної проблеми не буде. Іран це також розуміє. Тому Тегеран вже зараз розмовляє з позицій сили, так як відчуває себе у безпеці і не боїться нападу з боку США. Наземна військова операція неможлива, адже США загрузли в Іраку. А точкові, обмежені удари по ядерних об’єктах Ірану якщо навіть і відкинуть іранську ядерну програму на кілька років назад, все одно не спричинять зміни режиму. Окрім того, іранці у відповідь на американські удари можуть атакувати нафтові поля сусідніх країн, наприклад, Іраку. Це обернеться катастрофою для США в Іраку: проти американців можуть повстати іракські шиїти, які до цього часу як-не-як, а співпрацюють з американцями. А це, у свою чергу, призведе до поразки республіканців на виборах 2008 року, і не лише на президентських, а й на виборах сенаторів і губернаторів. Безперечно, у Джорджа Буша дуже велика спокуса завдати удар по Ірану, але він має рахуватися із суспільною думкою і не стане нищити репутацію своєї партії.

Незважаючи на всю складність ситуації навколо Ірану, держсекретар США Кондоліза Райс все-таки планує сісти за стіл переговорів зі своїм іранським колегою, міністром закордонних справ Ірану Манучехром Моттакі на конференції, яка пройде 3-4 травня в єгипетському місті Шарм-ель-Шейх.

Отже, до кінця травня навряд чи щось принципово зміниться у стосунках Тегерана зі світом. Членам РБ знов доведеться шукати нові формулювання для впливу на Іран, не доводячи справу до крайнощів. Можливо, збільшиться кількість прихильників силового вирішення проблеми, хоча останні вчинки іранського керівництва слід розцінювати скоріше як іміджевий крок, аніж демонстрацію реальної технічної потужності.

Потрібно дочекатися й доповіді інспекторів МАГАТЕ, яка стане першим незалежним повідомленням про кількість центрифуг в Натанзі. Водночас, якщо підтвердиться, що Тегеран на сьогодні дійсно має у розпорядженні 3 тис. центрифуг, то через рік, на думку експертів, він може виробити достатньо матеріалу для виготовлення атомної бомби. А якщо Іран перебільшив свої ядерні можливості, то виникає логічне запитання: навіщо був розіграний весь це спектакль? Можливо, для того, щоб світ у черговий раз замислився: йти на подальшу конфронтацію з Іраном чи змиритися з його ядерними амбіціями?