«Схід чи Захід?» – це традиційне останніми днями в західній пресі запитання знову порушує європейське видання ділового щоденника «Вол Стріт Джорнал» у редакційній статті. На відміну від президентських виборів у США, українські можуть вирішити, чи взагалі ще в цій державі колись будуть вільні вибори, пише газета; вищих ставок для паростків демократії й не уявити.

 Як мовиться в коментарі, для нинішнього президента України Леоніда Кучми найменш ризикованим – і найбільш шляхетним – виходом було б забезпечити зразковий перебіг другого кола виборів. Америка й Європа нагально потребують не якогось конкретного кандидата, а того, щоб Україна, ця стратегічно розташована держава, залишилася в демократичному таборі.

Україна, на відміну від Росії, довела, що здатна вправитися з демократією. Але шахрайства на минулих виборах і тактика Кучминих союзників на виборах нинішніх вказують, що вони не віддадуть владу просто так. В Україні ж те, як рахуватимуть голоси й як відбуватиметься кампанія, визначить, чи вибори 21 листопада вважатимуться – й визнаватимуться – за чесні. Ось це й є справжнє питання, а не те, чи поверне Україна на Схід, а чи на Захід, або який із Вікторів переможе.

Водночас «Вол Стріт Джорнал Юроп» у своїй редакційній статті висловлює думку, що перше коло виборів в Україні засвідчило географічний розкол, який відображає ще глибші розбіжності. Йдеться, за словами газети, про східну, російськомовну Україну й націоналістичну, західну половину держави. Та при цьому в коментарі зазначено, що по 13 роках незалежності Україна вже не збирається знову приєднатися до російської імперії, як би про це не вигадував собі дехто в Москві.

Тим часом в інтерв’ю німецькому щоденникові «Таґесцайтунґ» керівник київського б’юра німецького Фонду Фрідріха Еберта Гельмут Курт наголошує, що розмови про розкол України мають мало спільного з дійсністю. Схід України вважає себе вищим за Захід, бо він багатший. Але розквіт тамтешньої промисловості переважно залежить від Росії, і це там теж знають. Тому там і обирали «свого». А на Заході України голосували проти цього кандидата. Але самостійність і єдність України для її мешканців понад усе, вважає оглядач. Навіть у Януковича є скептичне ставлення до «старшого брата» – до Росії.

При цьому, на думку Гельмута Курта, чогось схожого на громадянське суспільство в західному розумінні в Україні й не видно, і до того ж більшості її мешканців живеться дуже погано, люди переймаються лише тим, щоби вижити. В Україні створилася політекономічна еліта, яка контролює великі підприємства, засоби інформації й владу. Поки верхня п’ятина населення щороку на десять відсотків багатшає, нижня на десять відсотків біднішає. До того ж у політичні партії організовано лише два відсотки мешканців. Провалля між інтересами можновладців і народу разюче.

Що ж до ставлення до України Європейського союзу після другого кола виборів, мовиться в інтерв’ю, то, як уважає оглядач, ЄС не має про це чіткого уявлення, і це велика проблема. Після 21 листопада Брюссель, як сподівається Гельмут Курт, запитає себе, як далі поводитися зі своїм величезним сусідом, незалежно від того, хто стане президентом України. Для початку має настати усвідомлення, що цей великий сусід існує і до нього треба ставитися серйозно. При цьому визначальна роль пасує перш за все Німеччині, каже німецький оглядач німецькій газеті. Натомість, на його думку, погроза санкцій проти України, до якої вдавалися США, якщо друге коло виборів відбудеться нечесно, взагалі нічого не принесе – «ми ж не в дитячому садку», каже Гельмут Курт. Державотворення в Україні ще не довершено, правова держава ще не працює. Нам потрібна конструктивна політика співпраці з Україною, а перш за все терпіння, підсумовує керівник київського б’юра німецького Фонду Фрідріха Еберта в інтерв’ю для «Таґесцайтунґ».