Європарламент схвалив так званий "Договір про реформи", що визначив принципи функціонування Євросоюзу та замінив Конституцію ЄС. На підтримку Лісабонського договору проголосували 525 депутатів, 115 висловилися проти, ще 29 утрималися. Лісабонський договір замінив Конституцію ЄС, від подальшої ратифікації якої держави-члени Євросоюзу відмовилися після провалу референдумів підтримки в 2005 році у Франції та Нідерландах.
"Договір про реформи", підписаний лідерами ЄС у столиці Португалії має бути ратифікований усіма без виключення членами ЄС - парламентським шляхом або через референдуми.
Першою з країн ЄС договір ратифікував у грудні 2007 року парламент Угорщини.
Очікується, що Лісабонський договір набуде чинності на початку 2009 року. Новий базовий договір ЄС одночасно ввібрав у себе доповнені та перероблені положення раніше укладених угод про принципи життєдіяльності Об'єднаної Європи - Римського договору (1957р.), Маастрихтського (1992р.), Амстердамського (1996р.) і Ніццького договору (2000р.), на яких у період інституційної кризи ґрунтувалося функціонування інститутів ЄС.
На відміну від проекту Конституції ЄС, "Договір про реформи" не містить згадки про конституційні символи ЄС - прапор, гімн і єдину валюту. Разом з тим, він передбачає введення поста президента Європейської Ради, яка обиратиметься на два з половиною роки, і представлятиме організацію на міжнародному рівні.
Верховний представник із загальної зовнішньої політики й політики безпеки, згідно з угодою, матиме фактичні повноваженнями міністра закордонних справ ЄС. Він зводиться в ранг заступника голови Єврокомісії і йому передаються функції єврокомісара з загальної зовнішньої політики та європейської політики сусідства.
Крім цього, Лісабонський договір містить статтю про можливість виходу зі складу ЄС, рішення про яке ухвалюватиметься за підсумками переговорів.
|