У вівторок сербський уряд узгодив з Росією стратегічну угоду на постачання газу газогоном «Південний потік». Сербський міністр інфраструктури Велимир Ілич повідомив, що він підпише відповідну угоду в Москві вже в суботу. Росія підписала минулого тижня низку подібних угод з іншими південно-європейськими країнами. І тепер вона виглядає переможцем у суперечці з Європейським Союзом, який намагається зменшити залежність європейських країн від постачання енергоносіїв з Росії.
 




 
(TASS)
Белградський уряд підписав з Росією попередню угоду про співпрацю в енергетичній галузі. За цією угодою Сербія приєднується до газогону, що пройде по дну Чорного моря і через який Росія планує постачати газ до Європи. За це вона пообіцяла продати російському газовому монополісту "Газпрому" контрольний пакет у державній нафтовій компанії NIS. Ціна цієї компанії поки не узгоджена.

Вибори в Сербії і Кремль

Сербський уряд та президент Борис Тадич шукають підтримки Кремля перед вирішальним другим туром президентських виборів 3 лютого. А Росія використовує можливість для того, щоб закріпитися на Півдні Європи та протистояти спробам Європейського Союзу зменшити залежність європейців від її енергоносіїв.

Підписавши окремі угоди з Австрією, Бельгією та Угорщиною, Росія використовує розбіжності між європейськими країнами та негнучкість європейської бюрократії, вважає італійський аналітик з питань енергетики Федеріко Бордонаро: «Європейці потребують газ – росіяни можуть його постачати. До того ж, Росія може приймати рішення набагато швидше».

Що буде з проектом «Набукко»?

Аналітик з римського політичного видання наполягає, що швидка поява російського «Південного потоку» ставить під удар європейський проект «Набукко», що мав постачати газ з колишніх радянських країн Каспійського регіону: «Той факт, що всі обговорюють «Південний потік» і його вже затвердили, не означає смертного вироку для «Набукко». Але виникає питання про економічну доцільність цього проекту».

На думку іншого аналітика Ніколаса Гвоздєва з Центру Ніксона у Вашингтоні, Захід став жертвою своїх власних ілюзій кількарічної давнини, коли здавалося, що, увійшовши до НАТО, балканські країни вже не потраплять під зону впливу Росії. Однак членство в НАТО не завадило їм повернутися якщо не під політичний, то під енергетичний вплив Кремля.