Відповідаючи на запитання журналіста газети "День" , "Як Ви оцінюєте досягнення української дипломатії на шляху інтеграції в НАТО?”, Міністр закордонних справ В.Огризко відповів:

— За роки співробітництва з Альянсом українська дипломатія має на своєму рахунку чимало досягнень і перемог. Україна однією з перших серед країн колишнього СРСР стала членом Ради Північноатлантичного співробітництва (сьогодні РЄАП). Вона першою приєдналася до програми «Партнерство заради миру». Нам вдалося закласти до єдиного на сьогоднішній день засадничого документу Україна—НАТО — Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО — такі положення, як відкритість Альянсу для членства України, підтримка державами — членами НАТО суверенітету та незалежності України, її територіальної цілісності, демократичного розвитку, економічного процвітання, започаткування постійно діючого механізму політичних консультацій, нерозміщення ядерної зброї на території своїх нових членів.

Ми законодавчо закріпили питання курсу України на членство в НАТО; запровадили систему міжвідомчої координації співробітництва з НАТО. Її основним елементом є Міжвідомча комісія з питань підготовки України до вступу в НАТО та інститут національних координаторів галузевого співробітництва з НАТО.

Україна є єдиною державою — не членом Альянсу, яка бере участь у всіх поточних миротворчих та антитерористичних операціях під проводом Альянсу. Цільові Плани Україна—НАТО на 2007 та 2008 роки за структурою та наповненням максимально наближені до Плану дій щодо членства. І це — не за принципом «кожен кулик нахвалює своє болото». Такі думки висловлюють самі країни НАТО, високо оцінюючи наші здобутки й у реформуванні країни, й у міжнародній миротворчій діяльності під проводом Альянсу, й узагалі — в усьому спектрі співробітництва з цією організацією.

Інша справа, що українська дипломатія могла б із легкістю мати в своєму активі і ПДЧ, і, можливо, вже подану заявку на членство в НАТО, якби наш рух у цю структуру протягом останніх 15-ти років не нагадував відому одеську пісеньку «крок вперед і два назад». Саме через ті «кроки назад» ми маємо зараз доводити євроатлантичній спільноті, що наші пріоритети і цілі залишаються незмінними, а ми самі є прагматичними передбачуваними партнерами.

— Чи під силу Україні отримати ПДЧ наступного року на саміті Альянсу в Бухаресті?

— Щодо перспектив нашої держави отримання ПДЧ наступного року на саміті Альянсу в Бухаресті, хотів би зазначити, що ми маємо докласти всіх зусиль задля отримання запрошення до Плану дій щодо членства в 2008 році. За умови, що всі три гілки влади однозначно висловляться «за», отримання запрошення стане можливим і під час квітневого саміту в Бухаресті. Для керівництва України запрошення до ПДЧ — це питання міжнародного авторитету й визнання. Отримання Україною такого запрошення стане визнанням демократичного характеру і серйозності намірів української влади стосовно реформування держави у відповідності з найвищими стандартами.