Вчора в Україні відбулися треті за останні три роки вибори. Однак - на жаль - не схоже, що ці постійні вправи принесуть потрібний результат: стабільний і діяльний парламент, пише сьогодні, 1 жовтня The Independent.

Передвиборна кампанія останніх місяців у сутності стала битвою трьох основних сил: "Нашої України" Ющенка, Партії регіонів Януковича і реформістського блоку на чолі з підпалювачкою "помаранчевої революції" Юлією Тимошенко. Однак у боротьбі за депутатські портфелі взяли участь більше 15 дрібних партій, і деякі з них одержать представництво в Раді, що створить умови для створення нових блоків і реорганізації старих. Після попередніх парламентських виборів президентові Ющенку знадобилося чотири місяці, щоб сформувати уряд, і в ході цього процесу виникла маса недозволених протиріч. Залишається сподіватися, що цей сценарій на Україні не повториться.

Озирнувшись назад, ми побачимо, що за останні три роки тут склалася сумна - а для когось і трагічна - ситуація: ейфорія "помаранчевої революції" і створена нею атмосфера великих сподівань практично розчинилися у гущі дріб’язкового політиканства і взаємних ударів у спину. Не менше пригнічує і той факт, що взаємопроникнення політики і бізнесу, яке виникло в перші роки української незалежності, залишилося незмінним.

Але є підстави і для оптимізму: хоча під час передвиборної кампанії було багато повідомлень про підтасування, нинішнє голосування, як і попередні, схоже, у цілому було вільним і чесним. Ще важливіше те, що протистояння президента і парламенту, що і призвело до цих виборів, розв’язалося конституційним способом, незважаючи на те, що в якийсь момент у стан бойової готовності був приведений спецназ. Можливо, українці ситі по зав’язки виборами, але в них є небезпідставна віра в демократичний процес, який дозволяє їм висловлювати свою думку на виборах.

Тим часом Янукович, який раніше задовольнявся роллю представника російськомовного населення України, тепер у політичному сенсі переступив мовний бар’єр. Найкраще те, що звільнені "помаранчевою революцією" ЗМІ як і раніше вільні, а економіка надійна. Оскільки зворотного ходу в цих принципових питаннях не передбачається, здається, законному політичному процесу варто дати ще трохи часу.