Прем’єр-міністр Великої Британії Гордон Браун перебуває у США. У понеділок він проводить розмови у Кемп Дейвіді із президентом США Джорджем Бушем. Це перший візит Брауна до Вашингтона по тому, як він очолив британський уряд. Тому нині багато уваги приділяється тому, яким чином він позиціонує свою країну в стосунках з адміністрацією Буша.

Прем’єр-міністр Великої Британії Ґордон Браун та Президент США Джордж Буш у машині для гольфу у Кемп Девіді, Меріленд, 29 липня 2007 р.

(AFP)

Фахівці вважають, що на перемовах із Джорджем Бушем Гордону Брауну доведеться балансувати на дуже тонкій межі, щоб утримати певну дистанцію з таких проблем, як Ірак, але водночас зберегти так звані «особливі стосунки» зі Сполученими Штатами. Оглядач британського щоденника «Файненшл Таймз» Філіп Стівенс, зокрема, прогнозує що на певному етапі наступного року британські війська будуть виведені з Іраку. Проте Стівенс гадає, що Ґордон Браун буде обережним і не випереджатиме подій, беручи до уваги дебати, які нині відбуваються у Вашинґтоні щодо виведення американських військ.

Браун вбачає за своє завдання у перебігу цього візиту дістати підтримку для пакету заходів, який дозволив би покласти край кривавому конфлікту в суданській провінції Дарфур. Серед іншого обговорюються також ядерна програма Ірану та кліматичні зміни у світі.

Браун не хоче бути «песиком» Буша

Вважають, що стриманий і дещо формальний Браун навряд чи зможе встановити такий самий дружній особистий зв’язок з Бушем, який мав його попередник Тоні Блер. У Британії пам’ятають, як уже при першій зустрічі з Блером Буш зауважив, що вони настільки схожі, що навіть користуються однаковою зубною пастою. Але Браун хотів би уникнути близької асоціації з Бушем, на кшталт його попередника, якого британська преса називала «кишеньковим песиком» американського президента. Адже близькість Блера з Бушем дратувала більшість британців і зіграла певну роль в ухваленні рішення Блера піти у відставку достроково. Браун прибув до Кемп Дейвіда у неділю ввечері і заявив, що щасливий тут бути через історичне значення цього місця.

Стівенс вважає, що хоча Браун публічно весь час наголошуватиме на важливості особливих стосунків двох країн, він не буде підтримувати Буша безоглядно в усьому. Наприклад, якби американському президентові заманулося піти на силовий варіант проти Ірану, Британія може відмовитися брати в цьому участь. Британія прихильна до дипломатичного процесу, який триває, і в країні не бачать потреби щось робити в наступні рік-півтора, якщо Іран не відмовиться від своєї ядерної програми. «Так, Британія вважає ядерну програму великою проблемою, як і Франція, наприклад, але зовсім не має апетиту на воєнну операцію»,— стверджує Стівенс.

На вівторок запланована зустріч Брауна з генеральним секретарем ООН Пан Гі Муном.