Те, що більшість країн-членів Європейського Союзу використовують спільну європейську валюту, ще не значить, що європейська економіка – це одна велика континентальна машина. Ще й далі існують німецька економіка, французька, італійська, іспанська.... І всі ці різні європейські економіки якимось чином реагують на все сильніше і сильніше євро. Виявляється, міцне євро— це не автоматичне добро для всіх. Навпаки, фінансова сила спільної валюти може розсварити європейських партнерів.
 
 




(official site)
Виявляється, що не всім країнам-членам ЄС вигідне євро з міцними, великими м’язами. Оскільки економіки країн-учасниць єврозони є різними, вони по-різному реагують на нову міць євро. Учора спільна європейська валюта досягла нових висот, майже 1 долар і 40 центів. Від початку минулого року євро виросло на 16% супроти американського долара. Більшість аналітиків вважають, що воно стане ще міцнішим.

Французи в паніці. Таке міцне євро не відповідає анемічній французькій економіці. Вони закликають силою політичної маніпуляції контролювати європейські відсотки річних. Такі заяви, як правило, часто лунають від французів, які часто намагаються вплинути на силу чи слабкість своєї валюти політичними балачками, констатують аналітики. Хай французи нарікають, скільки хочуть щодо міцного євро, це аж ніяк не вплине на рішення Європейського Центрального Банку, який цінує свою фінансову незалежність. Якщо в єврозоні триватиме економічне зростання, Європейський Центральний банк підніме процентну ставку.

Франція хоче підказувати Європейському Центральному Банку

Минулого тижня французький президент Ніколя Саркозі заявив, що Європейський банк потребує більше урядового контролю. Таку пропозицію однозначно відкинула канцлер Німеччини Анґела Меркель. Два дні тому Французький міністр з європейських питань Жан П’єр Жює закликав Європейський банк обговорити свою монетарну політику з міністрами фінансів єврозони. Речниця банку Реґіна Щуллер категорично відкинула цю пропозицію.

Сильне євро робить європейський експорт дуже дорогим. Товари, вироблені в Європі, є дорогими, оскільки їхнє виробництво дорого коштує. Отож деякі фірми, як, наприклад, французький косметичний гігант L’Oreal перекидає частину свого виробництва до Індії.

Німеччина, яка останнім часом посилила свою промислову продуктивність, не нарікає з приводу міцного євро. Найбільше скаржаться південно-європейські країни та Франція – держави, на чиїх ринках праці, поки що не було багато радикальних змін чи реформ.

Як би воно не було, якщо сила євро зростатиме далі, політичні суперечки з цього приводу, ймовірно, будуть все частішими, а це ще більше посилить національні фінансові розбіжності країн-членів єврозони.