Буш прибув на саміт „великої вісімки” першим, Путін – останнім. Відстань між США й Росією символічна: відносини затьмарює конфлікт навколо системи ПРО. У четвер лідери зустрічаються віч-на-віч.

У Німеччині ще не забули Мюнхен. В лютому на конференції з питань безпеки в баварській столиці Путін шокував Європу, коли піддав США надзвичайно суворій, на думку західних оглядачів, критиці. Російський президент тоді не намагався бути дипломатичним і висунув цілу низку звинувачень на адресу Вашингтона: і в спробах домінувати світ, і в надмірному застосуванні сили, і в порушенні прав людини.

Одна з головних претензій Путіна до його американського колеги Буша стосувалася планів розгорнути в Чехії та Польщі елементи американської системи протиракетної оборони. США запевняють, що така система має оборонний характер і спрямована проти Північної Кореї та Ірану, зарахованих Бушем до „осі зла”. Але Кремль сприймає плани Білого дому як небезпеку й погрожує кроками у відповідь. Як сказав Путін у Мюнхені:

„Так, система протиракетної оборони існує, але щодо Росії, то вона не має сенсу. Тому що в нас є така зброя, яка її легко долає”.

Привід „холодної війни”

Відтоді сторонам не вдалося зняти конфлікт. Навпаки. Напруження між Москвою та Вашингтоном збільшилося. Західні оглядачі тепер постійно говорять про небезпеку повернення „холодної війни”.

Це знову стало відчутно напередодні самміту „великої вісімки”. В інтерв’ю західним журналістам Путін вкотре піддав критиці плани США й натякнув, що у відповідь Росія може націлити ракети на цілі в Європі.

„Ми не виключаємо, що наші американські партнери можуть переглянути своє рішення. Але якщо цього не станеться, ми знімаємо з себе відповідальність за наші кроки у відповідь. Тому що не ми є ініціаторами нової гонки озброєнь, яка безумовно назріває в Європі”.

Наскільки реальні прогнози – оглядачі закликають не поспішати з висновками. Роланд Гетц, експерт берлінського Фонду науки й політики:

„Я б сказав, що це риторика. Певна частина російських ракет буде й надалі спрямована на Захід, можливо, там щось зміниться. Але загалом вся ця дискусія більш риторична, ніж така, що має реальне підґрунтя”.

Схожої думи дотримується професор Ганс-Геннінґ Шредер з Центру досліджень Східної Європи при Бременському університеті:

„Не варто забувати, що в часи „холодної війни” два рівних по силі блоки протистояли один одному. Сьогодні Росія не може на рівних вести дискусію з США чи Європейським Союзом. Тому йдеться не про „холодну війну”, а про дотримання хороших відносин, що затьмарені діями США... Американська протиракетна оборона жодним чином не порушує ядерної рівноваги. Останні випробування, наприклад, російських крилатих ракет з комплексу „Іскандер” варто розглядати як закономірний етап у розвитку ядерного потенціалу Росії, а не як загрозу. Більшу проблему становлять двосторонні домовленості в сфері безпеки США з Польщею та Чехією. І занепокоєння російської сторони зрозуміло. Треба найти платформу, на якій можна вести переговори з цього питання в Європі, наприклад, ОБСЄ”.

Буш: „Володимире, приєднуйся!”

Тим часом президент США Буш намагається залагодити конфлікт, пропонуючи Росії долучитися до американської системи ПРО. Про це він  знову заявив у Чехії перед саммітом „великої вісімки”.

„Це чисто оборонний захід. Він не спрямований проти Росії, а спрямований проти реальних загроз... На саміті „вісімки” я скажу йому: Володимире (я називаю його Володимиром), не треба боятися нашої системи протиракетної оборони. Чому б тобі не співпрацювати з США в цьому питанні? Будь-ласка, надсилай своїх генералів, учених, давай відкрито обговорювати цю систему, ми будемо повністю прозорими”.

Прибувши на саміт до Гайліґендамма в Німеччини, Буш продовжив миролюбну риторику. Росія – „не ворог” і „не загроза”, наголошував американський президент. Військова відповідь на недавні погрози Путіна перенацілити ракети не потрібна, сказав Буш журналістам. На його думку, різкі слова російського президента можуть мати внутрішньополітичне підгрунтя.

Чи справді це так, Буш пообіцяв спитати Путіна в четвер, коли запланована їхня зустріч у форматі „віч-на-віч”. На запитання, чи буде розмова напруженою, Буш відповів: „Можливо. Але думаю що ні”.