Найістотнішим недоліком публічної дискусії щодо НАТО в Україні є те, що осторонь залишається проблема функціональності і ефективності Північноатлантичного Альянсу в контексті зміни поняття війни, вважає політолог Юрій Романенко з аналітичного центру "Стратагема".

Як стверджує експерт, основне призначення НАТО - не економічний ріст або забезпечення підвищення якості життя, а безпека членів Альянсу.

З цього погляду, за його словами, ключовими є наступні питання - чи здатне НАТО гнучко і ефективно реагувати на зміну характеру воєн у сучасному світі? Хто є суб’єктом і об’єктом війни? Хто є потенційною загрозою для українських громадян?

Відповідаючи на ці питання Романенко акцентує увагу на погляди найбільшого військового теоретика сучасності Мартіна ван Кревельда, який одним з  перших приступив до ревізії класичної військової теорії: "Якщо ми подивимося на історію воєн за останні півстоліття, то легко помітити, що з більш ніж 200 збройних конфліктів, 90% відносяться до так званих "конфліктів низької інтенсивності (КНІ)". 

Сучасні війни, зазначає експерт, можна розділити на три типи: "ракети", "танки" і "ножі".

"КНІ - це війни, у яких домінують "ножі". Чому? Справа в тому, що, як стверджує ван Кревельд, "танки у всьому світі зникають, зникають і війни, які проводилисч з їх застосуванням. Головна причина цьому - ракети, причому не стільки самі ракети, скільки поява ракет з ядерними боєголовками", - говорить Романенко.

За його словами, суть конфліктів КНІ полягає в тому, що в них знижується поріг "політичної значимості" від рівня держави до рівня організацій, груп і приватних осіб, що складають цю державу. У КНІ, зазначає експерт, дуже рідко протистоять один одному регулярні війська, найчастіше армія воює іррегулярними підрозділами, включаючи цивільне населення, у тому числі, жінок і дітей. Причому, участь жінок і дітей, кардинальним чином збільшує ефективність впливу і досягнення поставлених цілей. Експерт також наводить самий останній приклад такого роду - війна в Лівані проти "Хезболли".

"У цьому плані, ми вже зараз бачимо, що сучасна держава в багатьох аспектах, надзвичайно погано пристосована до того, щоб мати справу з війною подібного роду. Наймогутніша військова машина США не змогла запобігти трагедії 11 вересня, також як і державні машини країн учасниць НАТО (Іспанія, Великобританія) не змогли врятувати сотні своїх громадян, які  загинули від вибухів терористів у лондонському і мадридському метро.

У цих умовах назріває якісна переоцінка  ролі збройних сил, стратегії і тактики ведення бойових дій. Більшість звичайних озброєнь, особливо наймогутніших і складних, незабаром зникне. Якщо продовжаться нинішні тенденції посилення "глобального хаосу", то різновид війни, заснований на поділі уряду, армії і народу, очевидно, згодом також зникне.

У довгостроковій перспективі, якщо не приборкати КНІ, це призведе до знищенню держави як інституту, на зміну якому прийдуть військові організації інших типів. По суті, стає актуальним феномен "нового середньовіччя", у якому ключову роль починають грати мандрівні мережні "кондот’єри" (по типу "Аль-Каіди", приватних охоронних агенств і т.д.), - говорить Романенко. -  У світі усе більше значення будуть грати поліцейські інститути і приватні охоронні сили, які більше пристосовані до реалій "війни всіх проти всіх". Це, до речі, демонструє хід військової кампанії США в Іраку, де армія виявилася нездатною підтримувати безпеку цивільної адміністрації і численних транснаціональних корпорацій. Тому кількість людей, зайнятих в охоронних агентствах в Іраку неухильно зростає і вже досягає, за деякими оцінками від 50 до 70 тисяч чоловік".

Ще одним прикладом, "нової війни", за словами експерта, є бойові дії в Афганістані, де 20 тисяч багатонаціонального корпусу  регулярних військ НАТО вже який рік не може справитися з талібами. У вересні таліби почали контрнаступу на півдні Афганістану, у ході якого від тактики партизанських дій перейшли до прямих зіткнень з натовцями, які  почали зазнавати великих утрат.

З цього погляду, вважає Романенко, цікавий досвід Росії, яка  досягла відносного успіху в Чечні тільки після того, коли основний тягар боїв з повстанцями ліг не на армію, а на іррегулярні частини під керівництвом клану Кадирова. 

"Тепер екстраполюємо усе вищесказане на проблему інтеграції України в НАТО. У доступній для огляду перспективі Україна навряд чи вступить у широкомасштабний збройний конфлікт у класичному розумінні цього слова. Американські і російські ракети з ядерними боєголовками роблять ймовірність класичної війни в цьому регіоні близької до нуля.

У той же час, у конфліктах малої інтенсивності, на зразок тих, які  жевріють на периферії України і являють загрозу для її безпеки, НАТО продемонструвало свою повну безпорадність.