Не інакше, як „шлюб за розрахунком”, називають у Німеччині „велику коаліцію”. Адже рік тому уряд сформували політичні сили, об”єднання яких здавалося неможливим: християнські партії, з одного боку, і соціал-демократи - з іншого, а на чолі кабінету міністрів уперше в історії країни постала жінка. Наскільки задоволені в Німеччині таким шлюбом сьогодні і чи виправдався розрахунок?

Канцлер Німеччини Анґела Меркель у ці дні не втомлюється вказувати на головний напрямок, в якому намагається рухатися її уряд. Йдеться про реструктуризацію, реформи та інвестиції. І кожного разу, де б вона не виступала, Меркель не забуває перерахувати успіхи свого кабінету міністрів:

„Ми консолідували бюджет, ми інвестували в науку та розвиток новаторських ідей, ми розпочали чимало реформ. Я знаю, що ми повинні також багато вимагати від людей. Але це необхідно для того, щоб не розбазарити наше майбутнє. Підбиваючи підсумки, можна сказати, що велика коаліція вже зробила важливі кроки і не збирається розслаблятися й надалі”. 

Водночас чимало оглядачів сумнівається в здатності великої коаліції провести справді радикальні реформи. Вони вказують на те, що християнські партії та соціал-демократи часто блокують одне одного. Як написала кельнська газета Express: „Один рік чорно-червоного уряду – це історія втраченого шансу спільно зробити щось пристойне. СДПН та християнські партії справляють враження двох паралельних урядів, які все роблять для того, аби кінець-кінцем всю вину можна було списати на іншого.” Останній приклад - суперечка всередині уряду навколо реформування системи охорони здоров’я. Інколи складалося враження, що коаліції залишилися лише лічені дні. Врешті-решт сторонам все ж таки вдалося дійти спільного знаменника. На думку лідера СДПН Курта Бекка, колишні політичні опоненти поступово почали звикати одне до одного:

„Як на мене, то ми значно краще розуміємо одне одного, ніж складається враження з повідомлень у засобах масової інформації. Керівники наших політичних сил зуміли створити атмосферу взаємної довіри. Можна говорити про прагматичну співпрацю та волю упродовж наступних років спільно нести відповідальність.”

Але поки партнери по коаліції створювали атмосферу взаємної довіри, вони почали втрачати довіру з боку населення. Як свідчить щойно опубліковане опитування лейпцизького Інституту дослідження громадської думки, 56 відсотків громадян Німеччини розчаровані урядом, навіть незважаючи на скорочення безробіття та пожвавлення кон”юнктури.

Однозначними ж успіхами, на думку оглядачів, канцлер Анґела Меркель вже зараз може похвалитися на зовнішньополітичній ниві – це і потепління відносин із США, і вдале посередництво під час внутрішньоєвропейської суперечки навколо бюджету ЄС. Чи заслуговує нинішній німецький уряд також відмінної оцінки у своїй політиці відносно країн СНД і, зокрема, України. З цим запитанням ми звернулися до наукового співробітника берлінського Фонду науки та політики Райнера Лінднера:

„Східна політика дістала нову динаміку. Нині більше уваги приділяється політиці сусідства. Особливо це стане відчутним під час наступного головування Німеччини в ЄС. Така політика розрахована передусім на країни, які розташовані між Росією та Європейським союзом. Але також у відносинах із самою Росією Берлін намагається робити більший наголос на спільних цінностях і не обмежуватися тільки економічними передумовами. Крім того, нині німецький уряд став приділяти більшу увагу також Центральній Азії, яка досі перебувала переважно в тіні, або на який переважно дивилися, як на багатий на енергоносії регіон.”

Відносно України, однак, нині переважно йдеться про наміри. Чому, на Вашу думку, тут поки що так мало конкретики? Міжурядові консультації на найвищому рівні, наприклад, не проводилися вже два роки...

"Це справді проблема. З одного боку, це пояснюється тим, що досі не могли підібрати підходящий термін для таких переговорів. Але тут є також й інші причини. Нині Німеччина, наприклад, дуже зайнята проблемами ЄС. Під час помаранчевої революції Берлін чітко продемонстрував, що він стоїть на боці Віктора Ющенка, й підтримував уряд сформований після президентських виборів. Зараз очікується візит до Берліна українського екс-прем”єр-міністра Юлії Тимошенко. Знову робляться спроби включити Україну в порядок денний. Я виходжу з того, що під час головування Німеччини в ЄС це відбуватиметься ще в більшій мірі як на міжнародному, так і на загальноєвропейському рівні. Не слід забувати також про факт затягування з формуванням нового українського уряду. Зрештою утворення коаліції, яка складається частково з людей періоду Кучми і представників нових олігархічних структур призвело до певного зніяковіння на Заході. В Німеччині тепер тільки намагаються випрацювати нову політику відносно нових політичних гравців у Києві."