23 вересня Естонія отримала нового президента країни.

Його опонент, чинний президент Арнольд Рюйтель, заручився підтримкою 162 виборців (9 бюлетенів було визнано недійсними).

За державним устроєм Естонія є парламентсько-президентською республікою, і глава держави обирається не всенародним голосуванням, а депутатами парламенту.

Оскільки на першому етапі виборів, який відбувся в кінці серпня цього року, парламентарі не змогли прийти до єдиної думки щодо кандидатури президента, за Конституцією країни виборча функція перейшла до так званої колегії виборців.

До її складу, крім депутатів парламенту, входять представники місцевих самоврядувань.

Невеликий розрив голосів, набраних кожним з кандидатів, не відображає настроїв естонського суспільства: напередодні виборів Томаса Хендріка Ільвеса підтримувало 48 відсотків респондентів, Арнольда Рюйтеля – 34.

Хоча серед російськомовного населення пан Рюйтель, який у багатьох асоціюється з радянською епохою (до розпаду Радянського Союзу він був головою Верховної Ради ЕРСР), був значно популярнішим.

 Пан Ільвес, за спиною якого навчання в Колумбійськму та Пенсільванському університетах, вагомий послужний список (посол Естонії в США та Канаді, міністр закордоннихх справ та ін., в даний час – член Європарламенту), уособлює собою європейськість та перспективність.

„Ми обидва любимо Естонію, - сказав теперішній переможець, - але в нас трохи різне бачення її розвитку”.

Арнольд Рюйтель багато зробив для відновлення Естонією незалежності і заслужено користувався пошаною практично у всіх верств естонського населення.

Проте його епоха уже відходить в історію.

З президентством Тоомаса Гендріка Ільвеса пов’язують сподівання на модернізацію Естонії та її тіснішу інтеграцію до Європи та світової спільноти.