Для України інтеграція до Євросоюзу – це рух держави до стандартів реальної, діючої демократії та цивілізованого, соціально орієнтованого ринкового господарства. Саме тому євроінтеграція має бути стратегічною метою державної політики України.

„Європейський вибір України став закономірним наслідком відновлення країною державної незалежності. Він викристалізувався з усієї попередньої історії українського народу і його зв’язків з іншими народами Європи, культури та глибоких демократичних традицій, ґрунтується на законному прагненні громадян України бачити свою державу невід’ємною частиною об’єднаної Європи”, - зазначив голова Комітету Верховної Ради з питань Європейської інтеграції, директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Борис ТАРАСЮК, виступаючи 6 вересня на круглому столі „Парламентський вимір європейської інтеграції”.
На переконання Б.Тарасюка, для України інтеграція до Євросоюзу – це рух держави до стандартів реальної, діючої демократії та цивілізованого, соціально орієнтованого ринкового господарства. Саме тому євроінтеграція має бути стратегічною метою державної політики України.
„Успіхи на шляху євроінтеграції повинні визначатися не ступенем наполегливості, з якою Україна заявляє про своє бажання отримати „асоційований” статус з ЄС, а конкретними досягненнями в економіці та політиці. Тоді є шанс для переведення нашої держави із категорії „нового сусіда” до категорії перспективного кандидата на вступ до Європейського Союзу.
Одним з перших важливих кроків на шляху усвідомлення парламентом України його ролі в інтеграційному процесі стали перші парламентські слухання з питань реалізації державної політики інтеграції України до ЄС 11 грудня 2001 року. Тоді учасники парламентських слухань відзначили, що європейська інтеграція є визначальним чинником як міжнародної діяльності України, так і її внутрішньої політики на тривалу перспективу. За підсумками парламентських слухань були прийняті рекомендації, одна з яких передбачала необхідність створення у складі українського парламенту Комітету з питань Європейської інтеграції. Однак у Верховній Раді минулого скликання такий комітет так і не було створено.
Усвідомлюючи важливість процесу інтеграції, Верховна Рада нинішнього, четвертого скликання 7 червня 2002 року прийняла рішення про утворення Комітету з питань Європейської інтеграції, пріоритетними завданнями якого є:
- адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу та норм і принципів системи СОТ;
- створення передумов для євроатлантичної інтеграції України;
- поглиблення відносин України з Радою Європи, ОБСЄ і ЦЄІ;
- збереження й поглиблення добросусідських відносин з усіма країнами Європи.
Крім зазначених напрямків роботи, Комітет досліджує та аналізує інформацію, необхідну для забезпечення виконання своїх основних завдань; здійснює контроль за дотриманням органами виконавчої влади та місцевого самоврядування законодавчих актів, прийнятих Верховною Радою України, з питань, що належать до компетенції Комітету.
З метою сприяння виконанню Комітетом його завдань, пов’язаних із законотворчою діяльністю, при Комітеті створений дорадчий орган – Науково-експертна рада, яка діє на громадських засадах. До її складу увійшли представники навчальних закладів, експерти провідних неурядових організацій, представники іноземних представництв та організацій, акредитованих в Україні.
За ініціативою Комітету була створена Тимчасова спеціальна комісія з моніторингу виконання Рекомендацій парламентських слухань “Про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО” та Плану дій Україна-НАТО”, - зауважив голова Комітету.
Б.Тарасюк також зазначив, що Комітет забезпечує міжпарламентські зв’язки і парламентський контроль у рамках співробітництва України з Європейським Союзом, НАТО та Радою Європи (спільно з Комітетом у закордонних справах), Асамблеєю Західноєвропейського Союзу. Борис Тарасюк є Головою Української частини Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС.
Органом міжпарламентського співробітництва між Україною та Європейським Союзом є Комітет парламентського співробітництва Україна-ЄС. Цей комітет визначено як форум для обміну думками між депутатами українського та європейського парламентів.
„До 2002 року фактично не існувало механізму здійснення адаптації законодавства. Лише з утворенням у складі Верховної Ради України Комітету з питань Європейської інтеграції цей процес нарешті зрушив з місця. Протягом двох років Комітетом проводиться реальна робота по перевірці проектів законів на предмет їх відповідності праву Європейського Союзу, метою якої є недопущення проходження через парламент тих законопроектів, які суперечать праву ЄС. Всього Комітетом було підготовлено за цей період 377 висновків про відповідність або невідповідність проектів законодавчих актів праву Європейського Союзу, які після затвердження комітетом, надсилалися суб’єктам права законодавчої ініціативи.
З ініціативи Комітету було підготовлено Закон України „Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”, який набув чинності 18 березня 2004 року і яким фактично визначено механізм перевірки законодавчих актів на предмет їх відповідності праву Європейського Союзу.
Комітет приділяє велику увагу проведенню інформаційно-просвітницької роботи. Так, за ініціативою Комітету були проведені парламентські слухання з питань співробітництва України з ЄС (328 голосів – за Постанову про рекомендації парламентських слухань) та з питань співробітництва України з НАТО (263 голоси – за відповідну постанову), низка навчальних семінарів, круглих столів та конференцій.
Всім нам необхідно зрозуміти, що європейська інтеграція і навіть вступ до ЄС не є одномоментним політичним актом. Це тривалий процес, який вимагає мобілізації усього суспільства й кардинальної зміни свідомості. Якщо в майбутньому ми хочемо стати членом Європейського Союзу, то вже сьогодні маємо докласти всіх зусиль, щоб поводитися як потенційні члени. Першочерговим завданням є концентрація зусиль на успішній адаптації законодавства, послідовному здійсненні демократичних і ринкових перетворень.
На жаль, нинішня влада робить усе для того, аби закріпити за Україною статус недемократичної, непослідовної в своїх заявах, намірах і діях країни. Взяти хоча б події останнього часу, пов’язані із змінами, внесеними Президентом України до Воєнної доктрини, з якої було вилучено ряд положень, зокрема, щодо інтеграції України до ЄС і НАТО, які викликали, м’яко кажучи, здивування серед європейських політиків.
Країни Європейського Союзу занепокоєні також незадовільним станом демократії в Україні напередодні президентських виборів, сумнівними спробами змінити Конституцію, про що свідчить заява країни, головуючої в ЄС щодо пропозиції щодо конституційних змін в Україні від 28 січня 2004 року, а також заява країни, головуючої в Раді ЄС з приводу свободи ЗМІ та демократичних стандартів в Україні від 18 березня 2004 року та інші документи