Договір про експорт зерна з України поки не приніс бажаних результатів у боротьбі зі світовою продовольчою кризою.

"Для транспортування українського зерна не вистачає суден, а більша частина того, що вдається вивезти, не потрапляє до країн, що бідують", - акцентує видання.

Також автори матеріалу звертають увагу на те, що українські судна везуть кукурудзу, хоча "для багатьох країн саме пшениця є продуктом харчування номер один".

"Незадовго до прибуття в порт призначення - Тріполі - судно Razoni з 26 тисячами тонн кукурудзи на борту змінило курс. Згідно з офіційною версією, покупець відмовився отримувати вантаж, який спізнився на п'ять місяців. Але головне в тому, що Ліван переважно потребує пшениці, а не кукурудзи", - пише DW з посиланням на президента консорціуму з імпорту продовольства Хані Бушалі.

Також видання зазначає, що рішення щодо вантажу ухвалює Спільний координаційний центр (JCC), створений Росією, Україною, Туреччиною та ООН для безпечного транспортування зерна з українських портів.

"На сайті JCC зазначено: "Судохідні компанії приймають рішення про рух своїх судів виходячи зі свого бізнесу та інтересів". Крім того, лише деякі партії зерна закуповуються Всесвітньою продовольчою програмою ООН і доставляють безпосередньо голодуючим у всьому світі", - звертає увагу видання.

"Що стосується суден, які вже залишили Україну, то JCC не має права вирішувати, яке зерно куди попрямує. Попередні порти призначення були, наприклад, у Туреччині, Великій Британії, Ірландії чи Південній Кореї. Це комерційні угоди", - говориться в статті.

Також багато страховиків не хочуть страхувати перевезення із зони конфлікту.