Після отримання національних програм щодо зростання та зайнятості, Європейська Комісія презентувала свою першу річну доповідь стосовно досягнутого прогресу в рамках Лісабонської Стратегії. Доповідь є стримано оптимістичною. 

Згідно власних оцінок Комісія визначила чотири пріоритетних сфери, що потребують більших зусиль. Серед них необхідно виділити - потребу в збільшенні інвестицій в освіту та дослідження, більша підтримка малих та середніх підприємств, досягнення більшого рівня зайнятості, а також необхідність розробки спільної енергетичної політики. 

Промовляючи до журналістів у Брюсселі 25 січня, Президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу сказав: "Мій загальний заклик є чітким - настав час рухатися. На протязі останнього року ми пройшли довгий шлях і зараз ісують правильні підвалини для дій".

Віце-президент Комісії Гюнтер Ферхойген порівняв 25 країн-членів із групою кораблів: "Конвой вийшов із гавані та повільно почав рухатися у вірному напрямку - не всі з однаковою швидкістю, але процес підштовхує більш повільні кораблі рухатися швидше".

Відповідаючи на запитання відносно існуючих відмінностей між національними планами дій, комісар Ферхойген визнав: "Це дійсно так, що якість документів значно різниться, але я більше ніж щасливий, що процес стартував".

В свою чергу, Президент Баррозу відмовився коментувати, які країни виглядають найбільш слабкими, зазначивши, що спільні дії дадуть можливість досягти більшого, аніж політика засудження окремих країн за недостатні дії.

Баррозу також не вірить в те, що система санкцій, яка застосовується в Пакті стабільності та зростання є ефективної в даному випадку: "Це не буде сприйнято країнами-членами. Ми сподіваємось, що країни сприймуть тип моніторингу, який є запропонований - так званий колективний моніторинг".