"Нелегке становище, у якому опинився президент України Віктор Ющенко, нагадує нам про інших політиків пострадянського простору, які спочатку викликали великі очікування на Заході, але згодом розчаровували", - йдеться у редакційній статті, опублікованій в американському виданні "The New York Times".

Можливо, уже настав час неупереджено поглянути на те, що відбувається на території колишнього Радянського Союзу.

Під час так званої "помаранчевої революції" в Україні 2004 року багато хто на Заході бачив переважно те, що хотів побачити - повстання людей проти корупції, політичного маніпулювання та грубого тиску Росії заради руху до демократії, ринкової економіки та Заходу. Головними героями були пан Ющенко, який пережив підступний замах на своє життя, та його союзниця Юлія Тимошенко.

Президент Росії Володимир Путін був негідником, який намагався позбавити українців свободи. Захід не захотів побачити, що Ющенко є більше технократом, ніж лідером, а пані Тимошенко з її підозрілими статками була, у найкращому випадку, тільки тактичним союзником. Її популістська політика неминуче мала вступити в конфлікт із неспішним прагматизмом пана Ющенка.

Навіть більше, багато хто на Заході не хоче бачити, що Україна, як і більшість інших колишніх радянських республік (за винятком трьох невеликих Балтійських держав), залишається тісно пов’язаною з Росією та іншими республіками. Україна була частиною слов’янського ядра колишньої Радянської імперії, і досі половина її мешканців тісно ототожнює себе з Росією та росіянами. Тому наївним було вірити, що пан Ющенко наодинці зможе зрушити Україну в напрямі Заходу. Цьому заважало не лише втручання Росії, але й те, що Європа була й залишається набагато більше зацікавленою в російському газі, ніж в українській демократії.

Хоча пройшло вже п’ятнадцять років, демонтаж радянської системи ще триває. Політична діяльність залишається тут переважно неприхованою боротьбою за владу, у якій беруть участь незчисленні гравці й альянси. В Україні тисячі кандидатів і 45 партій запекло змагаються за 450 місць у парламенті, вибори до якого відбудуться 26 березня. Як це можна було передбачити, нинішні депутати парламенту жорстко розкритикували пана Ющенка за те, що йому довелося погодитися на підвищення вдвічі ціни на російський газ. Як не дивно, пану Путіну вдається те, чого не досяг пан Ющенко, - намагаючись покарати пана Ющенка за спробу віддалити Україну від Росії, пан Путін сам відштовхує Україну від Росії.