„Ядерна суперечка” між Заходом та Іраном продовжує загострюватися. Європейський Союз, Сполучені Штати та Росія надзвичайно стурбовані відновленням ядерних досліджень у Тегерані та готові вийти із прямих переговорів, передавши справу Раді безпеки ООН.

У четвер на кризових консультаціях у Берліні міністри закордонних справ Німеччини, Франції і Великобританії мають виробити спільну позицію у конфлікті. У зустрічі візьме участь і уповноважений ЄС із зовнішньої політики Хав’єр Солана. Німецьке зовнішньополітичне відомство вже оголосило, що продовжує сподіватися на успіх дипломатії. Наразі невідомо, наскільки жорсткою буде спільна позиція Європейського союзу – це залежить від найсвіжіших даних про наміри Тегерану, зазначає речник міністерства закордонних справ Німеччини Мартін Єґер:

 „За допомогою даних, які ми отримали з Відня від Міжнародної агенції з атомної енергетики, ми маємо намір ґрунтовно проаналізувати ситуацію, що склалася. В цьому процесі ми перебуваємо у постійному контакті з нашими російськими партнерами”.

Німеччина, Франція та Великобританія вже понад два роки ведуть переговори щодо ядерної програми Ірану. Європейські партнери сподівалися домогтися гарантій того, що Тегеран використовуватиме збагачення урану виключно у мирних цілях. Однак іранський уряд, очевидно, не готовий дати такі гарантії. Із розчаруванням міністр закордонних справ ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр у вівторок заявив, що самовільні кроки Ірану з відновлення ядерної програми не залишаться без наслідків. Однак питання про те, яким чином міжнародна спільнота збирається тиснути на Тегеран, лишається відкритим. Одним з можливих сценаріїв є винесення „іранського питання” на розгляд Ради безпеки ООН, яка має виключне право на запровадження міжнародних санкцій. Наразі невідомо, чи ініціюватимуть європейці подання до ООН. Мартін Єгер:

”На даний момент я не можу сказати Вам, наскільки реалістичним є такий сценарій”.

Американський уряд виступає за те, аби Рада безпеки перейнялася питанням санкцій проти Ірану. Джордж Буш хоча неодноразово і висловлювався на підтримку посередницьких ініціатив Європейського Союзу, однак ніколи не виключав можливості більш жорстких дій. Тим часом думки німецьких політиків, які раніше одностайно відкидали можливість запровадження санкцій, нині різняться. Заступник голови фракції соціал-демократичної партії у німецькому парламенті Вальтер Колбов наголошує, що європейці мають докласти всіх можливих зусиль для того, аби повернути Тегеран за стіл переговорів. Однак у разі чергового провалу дипломатичних зусиль, політик не бачить альтернативи запровадженню санкцій:

”Якщо нам не вдасться це зробити, тоді доведеться знову залучити Раду керівників Міжнародної агенції з атомної енергетики і виступити із доповіддю перед Радою безпеки ООН, аби зрештою вийти на рівень запровадження санкцій“.

Натомість однопартієць Вальтера Колбов, державний секретар зовнішньополітичного відомства Німеччини Ґернот Ерлер, переконаний, що простір для компромісу з керівництвом Ірану є ще „достатньо великим”. Крім того, політик застерігає від запровадження санкцій з огляду на загальну напруженість ситуації у регіоні:

„Санкції, очевидно, одразу підхопили би тегеранські радикали і закликали би іранців відстояти свою національну гідність. Гадаю, така ситуація спричинила би солідарність низки арабських країн. Натомість Іран має зважити на той факт, що він отримав листи-попередження від всіх п’яти країн-членів Ради безпеки ООН, в тому числі від Росії та Китаю. Ці листи недвозначно застерігали Тегеран від односторонніх кроків”.

На думку Ґернота Ерлера, великим успіхом міжнародної дипломатії є досягнення спільної позиції Західних партнерів, а також Росії та Китаю. Адже тепер Тегеран не може більше ігнорувати позицію Заходу, покладаючись на підтримку своїх давніх партнерів Москви і Пекіна, зазначає Ерлер.

Одразу після зустрічі міністрів „європейської трійці” у Берліні, канцлер Німеччини Анґела Меркель зустрінеться із президентом США Джорджем Бушем. У четвер ввечері голова німецького уряду відбуває із першим візитом до Вашингтона. Ця зустріч може стати вирішальною для подальшого розвитку суперечки навколо ядерної програми Ірану. Після неї „іранське питання”, можливо, буде остаточно передано на розгляд ООН. А там Ірану нічого доброго „не світить”.