НОВИНИ

26.10.2005 | Gazeta Wyborcza: Україною править Ющенкович
За матеріалами - Gazeta Wyborcza та Korespondent

Чи зрадив Віктор Ющенко ідеали помаранчевої революції? Ні, просто він погоджувався на різні гнилі компроміси, щоб домогтися згоди щодо найважливіших для України питань", - пише Лукаш Адамський у статті "Україною править Ющенкович", опублікованій 23 жовтня в польському виданні "Gazeta Wyborcza".

 

Це було рік тому у Вінниці. На одній площі зібралися прихильники обох кандидатів на посаду президента України – Віктора Ющенка і Віктора Януковича. Заправляли пенсіонерки. "Ющенко! Ющенко!" - скандували одні. "Янукович! Янукович!" - вигукували інші.

Спостерігачу могло здатися, що ті самі бабці, у тих самих пальтах і хустках кричать: "Ющенкович! Ющенкович!".

Пророча це була сцена, оскільки після дев’яти місяців правління Ющенка чітко видно, що в українській політиці панує дух Ющенковича – сформований з реформаторських прагнень нової політичної команди і пострадянської політичної культури, у якій їй довелося діяти. Багато публіцистів – наприклад Аскольд Йеронім - засуджують цю політику. Я її оцінюю досить позитивно.

Докори, які кидають на адресу Ющенка, звучать приблизно таким чином: Ющенко відправив у відставку уряд Юлії Тимошенко і викликав розкол у "помаранчевій" команді; Ющенко мирився з корупцією навіть у своєму оточенні і – це найважливіший  докір – "президент зраджує ідеали Майдану", братаючись з Януковичем, колишнім прем’єром, який торік  сфальсифікував результати президентських виборів (місяць тому дві політики підписали політичний "пакт про ненапад").

Найпростіше пояснити відставку Юлії Тимошенко. У державі ще не розпочалися принципові реформи, а прем’єр-міністр надавала перевагу розкуркулюванню підприємств, які належать її політичним супротивникам, а не проштовхуванню в парламенті законів, необхідних для прийняття України до Світової організації торгівлі. У 2005 р. різко впав економічний ріст. Чи мав Ющенко підписуватися під такою неефективною політикою?

Складніше впоратися з докором щодо поблажливого ставлення до корупції у власному оточенні. Але варто пам’ятати, що хабарництво, кумівство, залаштункові ігри і сваволя правлячих еліт мають в Україні дуже довгу традицію. Це спадщина політичної культури СРСР, а свого апогею ці патології досягли при колишньому президенті Кучмі. Ющенко, призначений Кучмою прем’єр-міністром у 1999 році, пробував з цим боротися. Однак, не минуло і півтора років, як він був відправлений у відставку – олігархам заважали запропоновані Ющенком прозорі правила гри. Саме тоді багато українців усвідомили, що "кучмізм" – так тепер називають згадані нами патології – це не незмінна річ. Пізніше гасла боротьби з ним написала на своїх прапорах помаранчева революція.

Однак можна було очікувати, що патології не зникнуть з відходом Кучми.  Багато "помаранчевих" політиків розпочинали кар’єру в його урядах або адміністрації. Вони погоджувалися з функціонуванням у межах цієї патологічної системи, частина з них всотала в себе погані зразки, від яких не змогла відмовитися після революції, хоча торік вони ризикували своїми кар’єрами заради захисту демократичних цінностей.

Я переконаний у тому, що Ющенко розуміє необхідність боротьби з корупцією й іншими патологічними явищами, однак, очевидно, він занадто слабкий, що розібратися з усім цим за настільки короткий час. Для того, щоб у країні, спустошеній совєтизмом, радикально змінити політичну культуру, потрібно ціле покоління. У президента поки було лише дев’ять місяців. Невже цього не розуміли ті публіцисти, які тепер критикують Ющенка, а взимку в післяреволюційному запалі прославляли його як стійкого принца, який одним махом звільнить Україну від усіх бід?

Найскладніше виправдати пакт, який президент уклав з Януковичем. Адже всі ми пам’ятаємо, що колишній прем’єр з Донецька несе відповідальність за фальсифікації на торішніх виборах.

Свого часу великий соціолог Макс Вебер провів поділ між етикою переконань і етикою відповідальності. Перша каже: чини завжди так, як тобі підказує совість, друга додає: звертай увагу і на практичні наслідки своїх дій. У політиці, якщо є діяльність, мотивована етикою, а не просто особистим інтересом, однозначно домінує етика відповідальності. Мені здається, що саме нею керується Ющенко, людина особисто чесна, що погоджується на різні гнилі компроміси заради згоди з найважливіших питань.

Тому Ющенко прагне до того, щоб головні українські політичні сили схвалили прагнення України в ЄС і НАТО, відмовилися від убивств і фальсифікацій на виборах як знаряддя політичної боротьби і зрозуміли, що приватизація повинна бути в міру чесною, а обкрадати державу не можна. Президент хоче, щоб цей консенсус прийняла і Партія регіонів Януковича, яка залишається серйозною політичною силою, а, за даними деяких опитувань, навіть лідирує.

Крім того, Ющенко мав знайти підтримку в парламенті для нового уряду Юрія Єханурова. Розраховувати на скривджену Тимошенко він не міг – прекрасна пані екс-прем’єр хоче виграти березневі вибори до парламенту, а критика президента політично набагато вигідніша, ніж поновлення співробітництва з ним. Залишаються лише Янукович і дрібніші угруповання, пов’язані з олігархами. Президент запропонував їм фактично амністію. Чи можна її виправдати? З погляду етики переконань – ні. Етика відповідальності допускає таку поведінку.

Найважливішим завоюванням революції до цього часу була свобода слова і ріст громадянською активності. Значною мірою це також заслуга Ющенка. В інших сферах ефективність президента можна оцінити як середню, але шанси ще не втрачені. Звичайно, дехто може запитати: а чи не краще поставити на Юлію Тимошенко, яка проголошує амбіційні плани радикальної перебудови країни. Хто вірить в ефективність революційних трибуналів – нехай підтримує її. Я надаю перевагу ющенківським компромісам. Як казав великий римський поет Овідій: "Крапля камінь точить не силою, а частим падінням".

Оригінал статті "Ukraіna rzadzі Juszczenkowycz" доступний на сайті "Gazety Wyborczej".



| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2020. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект