З плином часу (а вже минув рік) чехи знаходять все більше позитивів у вступі Чехії до ЄС. Побоювання європесимістів щодо втрати національної ідентичності, надмірної дорожнечі не виправдались. Сьогодні пересічні чехи задоволені й не приховують цього. Зайшовши до крамниці, вони вибирають серед кількох десятків сортів сирів, ковбас і йогуртів, під молочними виробами і печивом гнуться полиці. До вступу Чехії до ЄС видів продуктів харчування було набагато менше і вони, назагал, були дорожчими. Так що вже не потрібно їздити до сусідньої Німеччини за кавою чи ласощами.

Те ж саме стосується і промислових товарів. Тепер тільки встигай стежити за інформацією про те, що за електронікою найкраще до Німеччини, за парфумами – до Іспанії, а гарне і найдешевше взуття – в Італії. Зрештою, чому б за ним і не поїхати ? І тут чехи відчули переваги членства в Євросоюзі: в його межах вони мають право пересуватись навіть без закордонного, а тільки зі внутрішнім паспортом. І цим своїм правом вони щедро користуються. За статистикою, чехи стали набагато частіше їздити у відрядження, на відпочинок, до знайомих чи навіть просто так - на виставку і горнятко кави - до хоч і недалекого, але все ж закордонного Відня. Без візи, без купи паперів і принизливих черг під консульствами. І навпаки: міжнародний туризм до Чехії завдяки безвізовим контактам став суттєвою галуззю індустрії.

За статистикою, сьогодні 56 % чехів вважають вигідним вступ своєї країни до Євросоюзу, це на понад 20 % більше, ніж восени минулого року. Ці цифри змусили переглянути позиції навіть єврокритиків. Адже це факт, що сьогодні чехи цілком вільні у виборі місця навчання, роботи чи життя – вдома чи в будь-якій країні “двадцятип’ятки”. На думку Давіда Махачека з провідної економічної газети “Господаржске новини”, чехи налаштовані позитивно до ЄС тому, що Євросоюз, відкривши нові горизонти, не втрутився в головне – у спосіб і традиційні норми життя. Давід Махачек:

“Так виглядає, що після нашого вступу до ЄС нічого особливо не змінилось. Чехи і надалі живуть у своєму середовищі, їх ніхто не змушує вчити іноземні мови, а Чехія залишилась Чехією, тобто в нас не настало очікуване розчарування”.

У цих словах чеського аналітика відповідь тим, хто, агітуючи проти ЄС, лякав чеських громадян тисячами мігрантів, нівелюванням національних традицій і мови, диктатом іноземців. Саме втрати національної ідентичності найбільше боялись консервативні й прагматичні чехи. Ці їхні побоювання виявились марними. Євросоюз приніс чехам мільйонні інвестиції, тисячі нових робочих місць і більш оптимістичний погляд на світ, якому поки що не на заваді певне сповільнення темпу реформ. З усього виглядає, що єдиним євроскептиком у Чеській Республіці залишається її президент Вацлав Клаус, який і надалі ширить візії краху Євросоюзу.