Свій аналіз того, що відбувалося за лаштунками політичної кризи, яка вибухнула в Україні минулого тижня, подають у статті “Перезавантаження неіснуючої системи” автори “Експерта” Олег Храбрий та Володимир Тамарін.

“За чотири місяці до реалізації конституційної реформи, яка перерозподіляє повноваження між президентом, урядом та парламентом на користь двох останніх, і за півкроку до виборів до Верховної ради, які мають на довгі роки визначити питання про владу в країні, команда авторів помаранчевої революції розійшлася у різні табори.”

На думку авторів “Експерта”, алгоритм посилення влади найближчого оточення президента передбачав “звільнення від логіки Майдану. Президент мав бути позбавлений від необхідності давати звіт будь-кому, вести торг із іншими політичними силами, та отримати через своїх “государевих мужів” безперешкодний доступ до медійних та фінансових ресурсів.

І Ющенко слідував цьому плану бездоганно – левова частка його графіку була присвячена спілкуванню із оточенням (позаштатний радник Віра Ульянченко, перший помічник Олександр Третьяков, секретар РНБО Петро Порошенко), родині, закордонним поїздкам та бджолам.”

Цим же алгоритмом передбачалися і певні кадрові ротації в уряді, аж до “витіснення” Тимошенко, у разі, як вона не погодилася б грати на боці найближчого оточення. Проте, як вважають автори статті, цей сценарій було зруйновано Олександром Зінченком.

До речі, “Експерт” також подає і інтерв’ю із самим паном Зінченком, у якому, зокрема, він передрікає переформовування багатьох відомих нам політичних сил: “Вибір невеликий, - каже Олександр Зінченко, - або радикальні зміни, причому у найстисліші терміни, або абсолютно приречена адміністративна модель, як ще один стрибок на граблі.”

Тьмяний помаранч

До теми кризи влади в Україні звертається і британський “Economist”. У статті “Помаранч, що тьмяніє” подається дещо інший погляд на події із останніми відставками у найвищих ешелонах української влади. “Здобути владу відносно легко. Впоратися із нею – набагато важче. Таким має бути основний урок для переможців української помаранчевої революції” – пише “Economist”.

“Ситуація виглядала хиткою впродовж тривалого часу. Як кажуть люди, які намагалися радити урядові, економічні реформи були половинчастими, частково через прем’єра Тимошенко, яка за лісом не бачила дерев, частково через розбрат в уряді, де були люди, які щиро бажали реформ, і ті, що хотіли лише причепурити старі схеми, аби їх можна було використовувати із користю для себе,” – веде далі британський часопис.

Одним із прикладів подібної політики “Economist” вважає ситуацію із реприватизацію, на яку було витрачено багато часу та зусиль. Автори статті не виключають, що розлюченість старих олігархів, у яких відбирали чесно чи нечесно здобуту власність, також зіграла свою роль у політичній кризі.

Не зміг втриматися на рівні власної ж “зіркової” репутації і реформатор Ющенко: “Екстравагантний стиль життя його сина (включно із такими коштовними іграшками, як мобільний телефон за 40 тисяч доларів) викликав багато запитань, проте гнівна та суперечлива реакція самого президента навіть погіршила враження.”

І все ж таки, як робить висновок “Economist”, загальний настрій у столиці помаранчевої революції сумний, але не трагічний. Просто події останніх днів дуже непокоять багатьох українців та їх друзів із Заходу. “І лише в Москві, якій не подобаються кольорові революції, вся ця історія викликала певне задоволення”, - завершує аналіз української кризи влади британський економічний часопис.

Газова задуха

Свіжий “Кореспондент” у статті “Газова задуха” пише про те, що Росія таки підвищить ціну на свій газ для України. Принаймні нафтогазівські джерела автора статті, Оксани Лисенко, кажуть, що Києву навряд чи вдасться відстояти стару ціну у 50 доларів за тисячу кубометрів. У першу чергу від цього постраждають українська металургія та хімічна промисловість – основні експортні потуги. Проте підвищення цін на газ може мати і позитивний ефект – все, що не вбиває, робить нас сильнішими. Говорить Оксана Лисенко:

“Звичайно, подорожчання газу по-різному вплине на різні підприємства, тому що в Україні є і успішні підприємства, які вже вкладають значні кошти у модернізацію, наприклад, це і Азовсталь, і комбінат імені Ілліча, деякі азотні підприємства. Проте для більшості підприємств цих галузей проблема із підвищенням цін на газ буде великою, тому що вони звикли працювати на дешевому газі, а це розхолоджувало інноваційні та модернізацій ні програми. Різке подорожчання газу до 150 доларів за тисячу кубометрів для них означатиме навіть зупинку на деякий час. Але наші підприємці визнають, що така газова шоко-терапія може стимулювати українську промисловість до швидкої модернізації виробництва.”