Міністр канцелярії президента Польщі Кшиштоф Щерський заявив, що під час засідання Генеральної Асамблеї ООН буде утворено нову платформу для діалогу в межах групи "Балтика – Адріатика – Чорне море".

До неї запрошено Польщу (вона виступає організатором), Естонію, Латвію, Литву, Чехію, Словаччину, Угорщину, Румунію, Болгарію, Хорватію, Словенію і Австрію. Україна запрошення не отримала.

Ситуація не виглядає надто приємною для нашої держави, яка, за великим рахунком, має активно боротися за центральноєвропейську ідентичність як один зі шляхів повернення до європейської сім’ї народів. Проте Анджей Дуда не приховує образи після публічної відмови Петра Порошенка пристати на його пропозицію та змінити формат переговорів про врегулювання на Донбасі, долучивши до них Польщу. Дуда з перших днів перебування на посаді президента активно розігрує зовнішньополітичну карту, маючи на це свої причини.

Вони полягають не лише в обмеженості повноважень глави держави у відповідності з польською Конституцією, є і більш прагматичні причини. Вибори до парламенту вийшли на фінішну пряму, і "Право і справедливість" - політична сила, яку представляє Анджей Дуда, не лише є лідером у рейтингах, але і має шанси на самостійне формування уряду. Польське суспільство доволі чутливе до зовнішньополітичних проблем, і вони виступають каталізатором активності виборців. "ПіС", на відміну від нині правлячої "Громадянської платформи", скептична у відношенні до Берліну, тому реагує на реверанси в бік Ангели Меркель з обуренням.

До того ж "Громадянська платформа" після заяви посла Росії в Польщі Сергія Андрєєва, який не лише назвав двосторонні відносини "найгіршими з 1945 року", але і звинуватив у цьому Варшаву, має нагоду продемонструвати принциповість, оголосивши російського дипломата персоною нон грата. Поміж тим, відносини між Анджеєм Дудою та головою польського уряду Евою Копач надзвичайно складні, вони можуть дозволити собі публічно не вітатися. 25 жовтня відбудуться вибори до Сейму, на яких стане зрозумілим, чи перейде влада у країні повністю до рук представників "ПіС", бо про відхід від державного стерна "Громадянської платформи" говорять як про доконаний факт.

Центральноєвропейська ініціатива Анджея Дуди виглядає логічною, адже він не приховує власних політичних амбіцій. Показово, що запрошення до неї отримали лише країни-члени ЄС, цим нова група відрізняється від Центральноєвропейської ініціативи, створеної у вже далекому 1989 році, до якої входить і Україна. Польському президенту потрібна група підтримки у боротьбі за вплив всередині Європейського Союзу, але чи всі країни-учасниці готові допомагати йому? Країни Балтії традиційно орієнтуються на Берлін та Вашингтон, у постсоціалістичних країнах Центральної Європи не бракує російського впливу на ухвалення рішень.

Петро Порошенко та Анджей Дуда мають зустрітися у Нью-Йорку. Це буде перша зустріч двох президентів, і від неї багато залежатиме у двосторонніх відносинах. Історія польсько-українського сусідства знала різні сторінки, серед яких багато трагічних, тому формула "Пробачаємо та просимо пробачення" виглядає актуальною. В умовах гібридної війни, яку Путін веде не лише проти України, але і проти Європи в цілому, потрібні гібридні, неординарні рішення. Зближення Польщі та України могло б бути таким, адже без нашої держави уявити ефективний Балтійсько-Чорноморський проект неможливо. Сподіваюсь, що це розуміють і у Варшаві.