Документ обсягом 12 друкованих сторінок складається з п"яти розділів: "Загальні положення", "Військово-політичні основи Військової доктрини", "Воєнно-стратегічна складова Військової доктрини", "Військово-економічна і військово-технічна складова Військової доктрини" і "Підсумкові положення".
У документі відзначається, що доктрина є основою для підготовки і прийняття військово-політичних і військово-стратегічних рішень і розробки програм у військовій сфері.
Затверджена доктрина має оборонний характер. "Це означає, що Україна не вважає жодну державу своїм військовим противником, але разом з тим вважає потенційним військовим противником державу чи групу держав, послідовна недружня політика яких загрожує військовій безпеці України", - відзначається в документі.
Відповідно до доктрини, безпека країни досягається шляхом усунення зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці України у військовій сфері і створення сприятливих умов для гарантованого захисту національних інтересів.
Основними і потенційними зовнішніми військовими загрозами нацбезпеки України у військовій сфері є поширення зброї масового ураження (ЗМУ) і засобів її доставки, військово-політична нестабільність у сусідніх країнах поряд з нарощуванням ними угруповань військ біля кордонів з Україною і незавершеність договірно-правового оформлення державного кордону.
Внутрішніми військовими загрозами визнані протиправна діяльність екстремістських організацій і спроби створення терористичних груп, а також небезпечне зниження рівня забезпеченості сучасною військовою технікою української армії, повільні реформи Збройних сил України, незадовільне соціальне забезпечення діючих і звільнених у запас військовослужбовців і нагромадження застарілої військової техніки і боєприпасів.
Умовами забезпечення військової безпеки країни є "проведення політики євроатлантичної інтеграції, кінцевою метою якої є вступ до НАТО, як основи загальноєвропейської системи безпеки" і посилення співробітництва зі структурами колективної безпеки різного масштабу, зазначено в документі.
"Виходячи з того, що НАТО і Європейський союз є гарантами безпеки і стабільності в Європі, Україна готується до повноправного членства в цих організаціях", - підкреслюється в документі.
"Активізація євроатлантичної інтеграції України з орієнтацією на вступ до НАТО як основної загальноєвропейської системи безпеки і пов"язане з цим глибоке реформування оборонної сфери держави відповідно до європейських стандартів відноситься до найважливіших пріоритетів як зовнішньої, так і внутрішньої політики", - наголошується у військовій доктрині.
У мирний час основними складовими військової безпеки України є прогнозування й оцінка загроз, прискорення реформування Збройних сил з метою підвищення їхньої ефективності поряд з їхнім переходом на контрактну основу і модернізацією військової техніки.
У доктрині також відзначається, що характер загроз національній безпеці у військовій сфері визначає необхідність мати в складі Збройних сил Об"єднані сили швидкого реагування, Основні сили оборони і Стратегічні резерви.
Одним з елементів військової безпеки країни є дотримання законодавства і виконання міжнародних договорів щодо тимчасового розміщення Чорноморського флоту Росії на території України, запровадження системи демократичного контролю над військовою організацією держави і правоохоронних органів і розвиток військово-політичного партнерства і співробітництва з НАТО і Європейським союзом.
Одночасно із затвердженою указом Президента України новою військовою доктриною продовжує діяти військова доктрина, затверджена постановою Верховної Ради в жовтні 1993 року.
Прийнятий майже 13 років документ не передбачав інтеграції України в які-небудь військово-політичні блоки, а також не розглядав як джерело небезпеки внутрішні фактори взагалі, а тим більше ріст незаконного обороту зброї і наркотиків, прояв міжнародного тероризму, поширення екстремістських, сепаратистських і радикальних релігійних організацій.
Президент України доручив уряду країни усунути ці розбіжності в національному законодавстві.
|