НАТО зіткнувся з найбільшим із часів Холодної війни викликом глобальній безпеці, спровокованим агресією Росії. Як ця наймогутніша у світі військово-політична організація може допомогти зарадити Україні, що не є її членом, перед російською агресією? Які можливі подальші шляхи натовського реагування на новий тип війни, розв’язаної Кремлем? Та й які можливості відкриває для української незалежності підписана 27 червня у Брюсселі Угода про асоціацію з Євросоюзом? На ці запитання Радіо Свобода відповів голова Місії України при НАТО, посол України в Бельгії та Люксембурзі Ігор Долгов

– НАТО – це організація, яка найкраще розуміє складність тієї ситуації, яка зараз відбувається в Україні і, звичайно, багато людей сподіваються, що НАТО могло б більш активно впливати на ситуацію. Як Ви можете охарактеризувати роль НАТО в українській кризі?

– Питання виходить за рамки простої відповіді на питання, чим допомагає НАТО і наскільки допомагає НАТО? Тому я хотів би розпочати з ширшого контексту. НАТО є найбільш впливовою і найбільш потужною військово-політичною організацією у світі. Для НАТО все те, що відбувається у світі в питаннях глобальної безпеки, є важливим. Тому ті події, які спіткали наш народ і нашу країну, також в системі глобальної безпеки виходять далеко за рамки тієї небезпечної ситуації, з якою зіштовхнулася Україна сьогодні. Це – криза глобального масштабу. Це трагедія, і треба розуміти, що все те, що будувалося десятиліттями після закінчення Холодної війни, після розпаду СРСР, після падіння Берлінського муру, зараз, через агресивні дії Росії, було поставлено під сумнів. І тому це – виклик для всього світового співтовариства і світової системи безпеки.

«Безумовно, в цих умовах НАТО відразу зайняло чітку, відкриту та зрозумілу позицію – такі дії в 21-му столітті є неприйнятними. Неприйнятними є агресія, порушення кордонів між членами Ради євроатлантичного партнерства. Анексію Криму НАТО ніколи не визнає. Якщо переглянути ретроспективу, то виходить, що з найперших днів кризи НАТО зробило велику кількість заяв і на рівні генерального секретаря, і на рівні різних форумів, які тут відбувалися. Позиція НАТО щодо засудження агресії є чіткою та послідовною.

Як допомагати в такій ситуації? Знову ж-таки, всі можливості Північноатлантичного альянсу є великими, але обмеженими через те, що Україна не є його членом, а статутні документи НАТО стверджують, що головним завданням є захист території країн-членів. Але Україна є партнером стратегічного значення, особливим партнером НАТО, і оскільки ми зазнали агресії, то в Альянсу відразу було чітке розуміння того, що Україна потребує негайної допомоги.

Отже, якщо казати конкретно про допомогу – її можна умовно розділити на кілька груп. У першу і найголовнішу групу входить те, що можна назвати невідкладною допомогою. Це проблеми, з якими зіштовхнулися Збройні сили України, внутрішні війська, зокрема Нацгвардія, з перших днів агресії і бойових дій. Нам бракувало бронежилетів, можливостей для дислокації частин, засобів зв’язку – їх і зараз бракує, – тобто це були невідкладні потреби. Якщо говорити про перспективу допомоги в інших сферах – то нам необхідно провести глибокий аналіз і ретельну роботу по реформуванню всього безпекового сектору держави. В цьому нам дійсно необхідна допомога НАТО.

– В цьому сенсі ухвалене цього тижня рішення міністрів закордонних справ країн-членів НАТО про створення так званих трастових фондів є одним з пунктів цієї допомоги?

– Безумовно, міністри закордонних справ країн-членів НАТО і України оцінили та проаналізували все те, що було зроблено з початком дій проти України, підсумували ту допомогу, яка вже була надана, в тому числі і дорадчу допомогу, а також визначили напрямки підтримки України в подальшому. І дійсно, одним з таких напрямків є створення нових трастових фондів, які акумулюватимуть кошти для того, щоб допомогти Україні розбудувати наші оборонні спроможності.