Політика європейської інтеграції потрапила у глибоку кризу, виходу з якої шукають на саміті в Брюсселі глави держав та урядів ЄС. Саме цій темі присвячено більшість коментарів у німецькій пресі. Газета TAGESSPIEGEL у своєму коментарі намагається проаналізувати причини кризового стану:

У цій Європі урядових бюрократів загальний добробут досі впихається в концепцію національних комірок, тому роками на центральному політичному полі панує шалений штиль. Лише так могло дійти до того, що хоч і було створено великий внутрішньоєвропейський ринок, але не вироблено жодних законів, які б запобігали демпінгу та уникненню оподаткування. Лише тому досі не вироблено жодної серйозної європейської зовнішньої політики, жодної спільної політики наукових досліджень чи спрямованої на майбутнє енергетичної політики тощо.

Зазначає TAGESSPIEGEL і веде далі:

Досі існують такі гротескні пункти в бюджеті ЄС, як аграрні субсидії чи абсурдна і несправедлива пільга Великобританії для внесків до спільної скарбниці. Політика європейської інтеграції не тому потрапила в кризу, що громадяни виявилися нездатними зрозуміти наміри своїх урядів. А якраз навпаки: уряди не можуть засвоїти уроку, отриманого із відхилення народом бюрократичного проекту Конституції, – вважає Tagesspiegel.

Газета SÜDDEUTSCHE ZEITUNG у своєму коментарі вказує на прорахунки Брюсселя в політиці розширення ЄС:

Ні, гра ще не скінчилася, європейські політики повторюють знову й знову слова про необхідність продовження процесу розширення ЄС. Необхідно, аби Румуни та Болгари не втрачали надії, що через півтора року вони вступлять до Євросоюзу, інакше це зашкодить справі стабілізації на Східних Балканах. Хорватія теж повинна вірити, що вона заслужить шанс урешті-решт показати всім країнам колишньої Югославії правильну дорогу на Захід. І, звичайно, ніхто не бажає посягати на дату 3 жовтня 2005 року – ключовий день, коли розпочнуться переговори з Туреччиною про вступ, -

пише SÜDDEUTSCHE ZEITUNG і звертає увагу на такий момент:

Але насправді в політиці Європи щодо майбутнього розширення вже давно відбуваються радикальні зміни. Вітер змінився: референдуми у Франції та Нідерландах були водночас індикаторами громадської думки щодо розширення меж Євросоюзу. Їх можна трактувати як протести знизу проти „гри без меж“, що її європейські уряди вестимуть і під час саміту в Брюсселі, – вважає SÜDDEUTSCHE ZEITUNG.