На нелегітимний референдум в Криму США та Євросоюз відреагували в'їзними санкціями та замороженням рахунків російських, кримських та українських посадовців. Їм закидають провідну участь у політиці Москви, яка агресією та з порушенням норм міжнародного права загарбала в України Крим. Безсумнівно, ці санкції носять символічний характер. Це остання спроба Заходу примусити Росію до поступливості та початку політично-дипломатичного діалогу з українським урядом. Треба, втім, зважати на те, що Кремль продовжує свій курс і наступними днями буде ухвалено рішення про формальне приєднання Криму до Росії. Таким чином з російської точки зору буде завершена анексія Криму.

Тоді у Заходу не залишається нічого іншого, крім як відповісти на політику Путіна важчими політичними та економічними санкціями. Безперечно США та ЄС мають запастися реалізмом, і не очікувати швидкої зміни російської політики. Але мовчки погоджуватися з діями Росії, що суперечать міжнародному праву, було б грубою халатністю. Росія не лише порушила Конституцію України, але й потоптала низку міжнародних правових угод на яких ґрунтується мир у Європі. Якщо б це залишилося без наслідків, то створило б додаткову спокусу для російської експансії в Придністров'ї, Абхазії, Південній Осетії чи навіть в Білорусі.

Скринька Пандори

Так, в останні 20-25 років європейська політика щодо Росії не вирізнялася особливою чутливістю та мудрістю. Але наслідком цього не може бути те, що Росія за допомогою, фактично, воєнного акту окупує та анексує частину сусідньої держави, тільки тому, що цього хочуть чимало тамтешніх мешканців. Той, хто так легко ставить під питання непорушність кордонів та територіальної цілісності держав, відкриває скриньку Пандори. І в самій Росії теж.

Тому йдеться вже не про Крим, який Росія так швидко не віддасть. Євросоюзу і США треба мати достатньо реалізму. Йдеться і не тільки про (Східну) Україну. Йдеться про щось більше - про загальний мирний правопорядок в Європі і він для європейців повинен бути ціннішим, ніж додаткові пару євро в рахунку за газ.

Карти європейців і США зовсім не настільки погані, як багато хто вважає. Багато вказує на те, що у президента Путіна немає стратегії. Можливо, він сподівався, що Захід "спустить" цю агресивну політику і порушення міжнародного права на тлі хаосу після усунення Януковича в Україні. Очевидно, що він розраховував на меншу критику Заходу. Мабуть він і досі вірить, що політичне обурення вгамується або ж Захід відмовиться від запровадження важчих санкцій. Зрештою, у російській суспільній дискусії вже впродовж років циркулює хибне уявлення про те, що Захід залежний від російських енергопостачань.

Зменшення добробуту росіян

Але якщо Захід вдасться до послідовного курсу на міжнародну ізоляцію Росії, то це матиме вплив на Москву. Адже агресивну політику Кремля щодо України не підтримує навіть Китай. Кремлівська позиція в кримському питанні знайшла розуміння лише у режиму Ассада в Сирії і у держави-​​ізгоя Північної Кореї. Загроза виключення з "G8" була б сприйнята Росією з усією серйозністю, точно як і розширення блокування банківських рахунків і заборон на в'їзд.

Крім того, російська економіка вже перебуває в стадії стагнації. Знецінення рубля вже зараз скорочує споживання і з ним - і добробут росіян. А скорочення обсягів торгівлі Європи з Росією і без того неминуче. Обмеження експорту енергоносіїв означало б для Росії відстрочене самогубство, так само як і оголошений продаж російських валютних запасів. Точкові економічні санкції Заходу спричинять відчутні наслідки для Росії, і залишається лише сподіватися, що до цього справа не дійде. Проте Захід не може реагувати на нинішню політику Путіна інакше, ніж жорсткістю, стримуванням і витривалістю .