Чим довше триває протистояння, тим більше радикалізму з обох сторін, констатує тижневик «Коментарі». Про це свідчить безліч прикладів з історії інших країн, і нинішні українські події – не виняток. Однак, говорячи про радикалізм в Україні, газетярі пропонують уточнити, про який саме радикалізм йдеться.

Донедавна радикальні настрої серед учасників Євромайдану виливалися в акції з націоналістичною та антикомуністичною спрямованістю, такі як демонтаж пам’ятника Леніну в центрі Києва та смолоскипна хода на день народження Степана Бандери. У протилежному таборі радикалізм проявлявся у проросійських, антиєвропейських і антигаличанських заявах, причому традиційних ораторів на кшталт депутатів-регіоналів Вадима Колесніченка та Олега Царьова став затьмарювати керівник Харківщини Михайло Добкін. 

В опозиції вихід Анатолія Гриценка з фракції «Батьківщина», по суті, дав старт формуванню нового радикального ядра, не контрольованого лідерами «Батьківщини», УДАРу та «Свободи». Докладніше йдеться в матеріалі «Два види радикалізму».