Та невеселий опис характеризував і Німеччину початку 1930-х років. Тодішній рейсканцлер Генрих Брюнінг за допомогою негнучкої політики заощаджень хотів оздоровити фінансову систему. Ця спроба скінчилася масовим зубожінням та гіперінфляцією. Веймарська республіка зазнала краху, а до влади прийшов Адольф Гітлер.

На вимогу кредиторів сучасні кризові країни Європи знижують зарплати і стягуюь більші податки. Так вони потрапляють у "чортове колесо" рецесії, масового безробіття та зростання боргів, вважає економіст Петер Бофінгер. Він проводить прямі паралелі з Веймарської республікою та каже, що політика заощаджень частково винна в теперішній невеселій ситуації. "Те, що стається у Греції, не в останню чергу спричинене політично-економічною шоковою терапією", – заявив Бофінґер в одному інтерв'ю.

Проти шокової терапії нещодавно виступили, зокрема, італійські виборці. Гунтраму Вольффу, заступникові директора аналітичного центру Брюгель у Брюсселі, подібний розвиток сценарію в Іспанії видається тільки питанням часу. "У Німеччині ще не розуміють, наскільки драматичною є ситуація в Південній Європі", – застерігає він.

Більше проблем попереду?

Там панує відчуття безперспективності. Проти цього має бути щось зроблено, каже Вольфф. На його думку, коригування податків має тривати, але не так швидко, як у минулому. Чи повинні кризові країни ухвалювати нові антикризові пакети? Ні, каже дослідник економіки з Брюсселя, бо "вони вже виплачують на фінансових ринках високі націнки на ризик у виплатах процентів за облігаціями. Нові борги тільки підвищать їх, а це ризиковано", - каже він.

На думку експерта, Німеччина – єдина держава Європи, яка може собі дозволити такі заходи зі стимулюції зростання економіки. Але країна проводить курс на консалідацію бюджету і зменшує державні інвестиції. Таким чином Німеччина сприяє оздоровленню економічної ситуації в Європі менше, ніж могла би критикує Вольфф.

Німецький Центральний банк проаналізував можливий вплив ухвалення в Німеччині пакету заходів зі стимулювання економічної кон'юнктури. На думку президента Центру європейських економічних досліджень у Маннгаймі Клеменса Фуеста, кардинально на ситуацію у Південній Європі це не вплине.

Експерт стисло перераховує найболючіші проблеми країн Південної Європи, і це не тільки проблема кон'юнктури. Ціни вийшли з-під контролю і не відповідають зарплатам. Зарплати мають бути знижені. Новий план дій не дасть відновити баланс між цінами і зарплатами й тому тільки поглибить кризу, переконаний економіст. Він виступає за те, щоб впритул підійти до вирішення проблеми безробіття серед молоді.

Беріться за молодь

Те, що в Іспанії та Греції майже кожна друга молода людина не може знайти роботу, тривати далі не може. Із цим погоджується багато економістів. Наприклад, Вольфганг Франц знає із власних досліджень, що "молодіжне безробіття… не є раною, що швидко загоюється. Залишиться відразливий шрам у вигляді скорочених робочих місць і шансів на заробіток".

На його думку, прикладом для південних країн могла б слугувати німецька модель подвійної професійної підготовки. "Замість кількох субвенцій у сільське господарство я б порадив: допоможіть цим молодим людям, започаткуйте виробниче навчання та виділіть компетентних інструкторів", – радить економіст.

Проте перші результати таких змін стали б помітними лише через кілька років. Нині Гунтрам Вольф вважає пряму економічну підтримку Південної Європи невідворотною. "Валютний союз потребує міжкордонних стабілізаційних механізмів. В іншому разі ця система є нежиттєздатною", – підсумував експерт.