У центрі уваги німецької преси – протести опозиції проти результатів нещодавніх парламентських виборів у Киргизії. Газети також пишуть про новий виток “візової афери” в Німеччині.
У зв’язку з тим, що після Грузії та України також киргизи вийшли на вулиці, протестуючи проти фальсифікацій виборів, є велика спокуса проголосити епоху демократичних революцій для країн колишнього Радянського Союзу, пише газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ і веде далі:
Дещо говорить за це, але значно більше – проти. Заворушення в Киргизії доводять, що вірус революції, очевидно, передається іншим. Утім вони також вказують на те, що його дія відрізняється від пацієнта до пацієнта. Не на користь Киргизії те, що велику роль в країні відіграють клани. Вони впливають на політику можновладців, але так само і на опозицію. (...) Утім, порівняно зі своїми сусідами киргизи ще живуть, так би мовити, в обителі свободи. У Туркменістані, Казахстані, Узбекистані чи Таджикистані виборці – це останнє, що може змістити місцевих автократів та диктаторів з їхніх посад, - проводить паралелі ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ.
Подібної думки дотримується також ТАҐЕСЦАЙТУНГ:
Протести у Киргизії змусять тремтіти від страху інших деспотів у Центральній Азії. Однак досі киргизьку революцію здійснювала не свідома громадськість чи студенти в містах, а гірські селяни та кочівники. Під проводом ватажків своїх кланів вони виступають проти клану Акаєва. До цього часу російський уряд прямо не втручався у заворушення в Киргизії. Утім напередодні цих подій росіяни, як свого часу в Україні, знову зробили ставку не на того. Акаєв демонстративно приймав у себе представників російського уряду, а місія спостерігачів за виборами з СНД схвалила вибори у Киргизії як демократичні, - критикує ТАҐЕСЦАЙТУНГ.
Тему продовжує ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ:
Називаючи повстанців знаряддям у руках кримінальних груп, як це зробив речник Акаєва у вівторок, справі не допоможеш. Повстання на півдні країни є радше наслідком довготривалого ігнорування проблем цього регіону. Ще під час демократичної фази свого правління Акаєв відійшов від принципу, за яким радянська влада хоча й авторитарно, проте успішно підтримувала єдність у країні: до кожного функціонера з порівняно багатої півночі приставлявся представник із регіонів. Концентрація влади у руках киргизьких кланів, особливо родини Акаєва, пояснює той факт, що міліція та органи самоврядування в районах на півдні переходять на бік повстанців, - стверджує ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ.
|