Більше економічного зростання! – з таким закликом до учасників позачергового саміту ЄС у середу, 23 травня, звернувся новий французький президент Франсуа Олланд. Зміцнення внутрішнього ринку і нові структурні реформи – до цього спонукає євроспільноту канцлерка Німеччини Анґела Меркель. «Головне питання полягає в тому, як знайти новий баланс між скороченням бюджету та реформами, з одного боку, й імпульсами до економічного зростання - з іншого», - коментує Яніс Еммануілідіс з Центру європейської політики у Брюсселі (EPC) напруженість у відносинах між канцлеркою та її новим французьким колегою.
 

Німеччина, приміром, відкидає ідею євробондів у той час, як Олланд та низка інших європейських політиків це підтримують. До кола прихильників європейських державних облігацій, окрім Олланда, належать також голова єврогрупи Жан-Клод Юнкер та прем'єр-міністр Італії Маріо Монті. Водночас Анґела Меркель укотре дала категоричнее «ні». Берлін не змінить своєї позиції в цьому питанні, переконаний Штефан Зайдендорф із Німецько-французького інституту в Людвіґсбурзі. «Німеччина навіть і говорити не хоче про перегляд статуту ЄЦБ. Тим часом Олланд хотів би дещо розширити повноваження банку, але теж не хоче задля цього заново переписувати Лісабонський договір».
 
Тиск на Меркель зростає
 

Брюссельський експерт Яніс Еммануілідіс зауважує, що тиск на німецьку лідерку дедалі зростатиме – як на внутрішньополітичному, так і на європейському рівні: «Стає дедалі більше прихильників єврооблігацій, які у зв'язку з цим висувають претензії до німецького уряду». Зокрема тиск на Меркель намагається чинити також президент Європейського парламенту Мартін Шульц. На початку саміту ЄС він піддав критиці той факт, що Німеччина днями випустила державні облігації за нульовою відсотковою ставкою, в той час як іншим країнам єврозони доводиться платити шість відсотків. «Цей дисбаланс руйнує Європейський Союз. Тому дискусії про єврооблігації – це, факчтино, дискусії про те, як нам вижити в цій спільноті», - зазначив Шульц.
 

Канцлерка Меркель виступає також проти доопрацювання фіскального пакту, як цього хотів би Олланд. З відповідними гаслами він неодноразово виступав під час своєї передвиборчої кампанії. Однак річ у тім, що Олланд і досі, фактично, перебуває у стані передвиборчих змагань, адже в червні у Франції відбудуться парламентські вибори, і результати залежатимуть від того, чи побачать французи готовність Олланда до виконання своїх обіцянок.
 
Доленосний вибір у Греції
 

А тим часом на те, як виглядатиме європейська політика в майбутньому, сильно вплинуть результати нових парламентських виборів у Греції. Адже під час останнього голосування більшість в Афінах здобули партії, що різко відкидають курс жорсткої економії, запропонований ЄС та МВФ. Та оскільки урядової коаліції ці партії так і не змогли сформувати, греки мусять тепер знову прийти до виборчих дільниць. На саміті ЄС грекам авансом пообіцяли нову допомогу, а також підкреслили бажання, щоб країна залишалася в єврозоні. Водночас грекам дали зрозуміти, що все залежатиме від дотримання досянутих раніше домовленостей.
 
Таким чином попри те, що напередодні саміту глави європейських держав та урядів висловлювали готовність до компромісів, уникнути конфронтації на травневій зустрічі не вдалося, констатує Штефан Зайдендорф з Німецько-французького інституту. Водночас він додає, що відносини між Парижем та Берліном, навіть якщо й траплялися принципові відмінності, майже завжди закінчувалися компромісами: «Важливо, щоб нині інструменти досягнення компромісу були використані якомога швидше». Адже від наступного саміту ЄС наприкінці червня чекають уже конкретних результатів.