НОВИНИ

22.03.2005 | Одного Путіну можна не позичати: вміння тримати лице при поганій грі
Джерело - Радіо "Німецька хвиля"

Упродовж кількох днів Україну з робочими візитами відвідало кілька закордонних високопосадових діячів. У суботу український президент Віктор Ющенко зустрічав свого російського колегу Володимира Путіна, а в понеділок Київ відвідали міністри закордонних справ Польщі та Німеччини.

Газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ так коментує візити іноземних гостей:

Звучить парадоксально: ”візова афера” в Німеччині, яка сильно зашкодила іміджу міністра закордонних справ Йошки Фішера в німецькому суспільстві, пов”язана насамперед з київським посольством. І тим не менше, Фішер має всі підстави, щоб у понеділок цілком спокійно відвідувати українську столицю. Адже якраз те, що закидає йому опозиція в Бундестазі, високо ставиться йому в заслугу політичним Києвом, а саме: спрощення візових процедур для сотень тисяч українців, -

зауважує ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ і веде далі:

Фішеру належить здійснити складну місію в Києві: йдеться про питання, що Європейський союз має запропонувати Україні, яка обрала шлях демократизації. У польського міністра закордонних справ Адама Ротфельда, який відвідує Україну спільно з Фішером, у цьому плані однозначна позиція: Київ повинен отримати чітку перспективу вступу. Для Польщі, як і для шести інших нових членів ЄС, що тривалий час перебували за залізною завісою колишнього Радянського Союзу, немає жодних сумнівів: якщо новому українському президентові Вікторові Ющенку знову зачинять двері до Брюсселя, які саме тепер дещо привідчинилися, це матиме фатальні наслідки, -

застерігає ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ. Далі видання аналізує суботню зустріч Ющенка та Путіна:

Ющенко усвідомлює, що не може ставати на конфронтаційний шлях до Путіна. Це не схвалять ні в Берліні, ні в Парижі, ні в інших провідних країнах ЄС. Опозиція щодо Москви зашкодила б також Києву і з огляду на залежність України від російської сировини. Тому Ющенко підкреслено дружньо приймав Путіна під час першого візиту російського гостя до Києва після зміни влади в Україні, незважаючи на те, що російський президент до кінця минулого року чинив опір демократичному рухові в Україні, - читаємо в ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ.

Газета ЗАЛЬЦБУРҐЕР НАХРІХТЕН теж позитивно оцінює перебіг україно-російської зустрічі на найвищому рівні:

Попри велику кількість проблем у стосунках між Україною та Росією, обидва президенти зуміли спрямувати зустріч у позитивне русло. Посеред холодного в прямому розумінні клімату Володимиру Путіну та Вікторові Ющенку вдалося створити теплу, навіть можна сказати, сердечну атмосферу. Це дуже важливо з багатьох точок зору. Так, перша справжня робоча зустріч не перетворилася в двосторонній обмін докорами. Очевидно, що сусіди доклали зусиль до того, щоб минуле залишилося в минулому і щоб майбутні зусилля спрямувати на використання великого спільного потенціалу у стосунках, -

дотримується думки ЗАЛЬЦБУРҐЕР НАХРІХТЕН. Далі газета розмірковує:

Таким чином Ющенко уникає докорів з Москви. Він не пішов у лобову атаку на Росію, а показав себе під час зустрічі як поміркований та виважений державний діяч. Однак при всіх позитивних аспектах одна особливість україно-російських відносин усе ж не зникла безслідно: Путін не сумнівається у провалі реформ, що їх проводить Ющенко. Кремль очікує, що в Києві розпочнеться хаос на зразок того, до котрого привели єльцинські реформи в Москві, і що наслідком цього стане розчарування ”помаранчевих” прихильників, - припускає ЗАЛЬЦБУРҐЕР НАХРІХТЕН.

Тему продовжує газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ:

Одного Путіну можна не позичати: вміння тримати лице при поганій грі. Під час свого візиту до Києва російський президент поводив себе так, ніби це не він усіляко підтримував колишнього суперника Ющенка Януковича і ніби це не він відкидав звинувачення у фальсифікації виборів як несуттєві. Та насправді Путін усе це робив, і саме тому новий початок у стосунках між Москвою та Києвом є подвійно делікатною справою. Адже Україна та Росія стоять на шляхах, котрі ведуть у протилежні напрямки: політичний компас Ющенка показує на Захід і налаштований на Брюссель, а Путін не хоче відмовлятися від своєї політики реставрації авторитаризму. А навіщо?

 Якщо нещодавно великі європейці Ширак, Шредер і Запатеро буквально вистелили йому ліжко із трояндових пелюсток. (...) З подібної лояльності – невже причиною цього є газ і нафта? – Путін може лише тишком посміюватися. А що стосується відносин з Україною, то він знає, що “прозахідний” Ющенко не забуватиме про реальну політику і, відповідно, налагоджуватиме гарні стосунки з Москвою, - констатує ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ.

 


| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2020. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект